9.6 C
Lutsk
Середа, 24 Квітень, 2024
Всі новини Проповіді Публікації

Проповідь у неділю 17-у після П’ятидесятниці

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Коли спитали декого: чому не вчащає на Богослужіння, коли він чи вона вірить у Бога, часами почуємо відповідь, що Служба Божа нудна, бо дуже повторна. Коли дивимося на телебачення, то дії постійно змінюються. Людині ніколи не стає нудно, а навіть коли б таке й трапилося, то можна легко змінити канал, або просто виключити й робити щось інше, цікавіше. А Літургію не можна “виключити” і не годиться виходити, раз прибув у Церкву. Питають: чому в нас так багато тих: «Господи помилуй» та «Подай Господи». Чи не вистачило б пару разів сказати?

Сьогоднішнє Євангельське читання (Матф.15.21-28) дає нам часткову відповідь на це питання. У цьому читанні і ми чуємо, як до Господа приходить хананеянка і просить уздоровлення для її дочки. А Господь нібито відмовляється вдовольнити це прохання. Та вона не піддається, а ще більше  наполегливо просить помочі. На останку Господь вдовольняє її прохання та ще й дає небувале зізнання: “О жінко, велика твоя віра!” Які ж цінні слова зізнання від самого Сина Божого! Тоді ми може й завважимо, що, власне, тому Він не спішив відповісти на її прохання, щоб допомогти їй здобути цей важливий досвід витривалості в Молитві. Це ж бо великий дар!

А що ж буває в Літургії? У неї ми також учимося витривалості в молитві. Тільки потрібно бажання й готовність заплатити ціну – наш час і нашу увагу, й можна поступати у цій властивості, яка дуже конечна в житті правдиво християнському. Ось чому постійно повторюємо: “Господи помилуй” та інше. Та коли ми уважні буваємо під час Літургії, то усвідомимо собі, що справді дія поступає вперед.

На початку ми уважно прислухаємося до навчання Христа-Спасителя, яке подане в тропарях та кондаках, в читанні з Апостола й Євангелії та в Проповіді. Ми бачимо, як Христос символічно виходить на навчання, коли буває вхід з Євангелієм. Потім бачимо, як Він іде себе жертвувати за наші гріхи в час виходу зі Святими Дарами/Хліба й Вина/ через північні Дияконські Двері, поміж людей та в Вівтар знову через Царські Двері, коли то Святі Дари ставляться на Престол.

Тоді на ньому вони освячуються – стають істинними Тілом та Кров’ю Христа-Спасителя, і ми поєднуємося з ними духовно та цілим єством через приймання Святого Причастя. Тоді Святі Дари переносяться знову на Жертовник, символізуючи Христове Вознесіння на небеса, звідки знову прийде, коли сповниться час. А нас тоді посилається назад у світ чинити діла Того, що нас навчив, з нами поєднався і нас вибрав на це служіння. І все це супроводжується проханнями: “Тобі Господи”, “Амінь” – себто “Нехай буде так” – та вдячності й прославлення – “Слава Тобі Господи”.

Таким чином Літургія мала б нам допомагати направляти своє щоденне життя на добрий шлях, що нам приносить щастя – і то найвище щастя, таке, що не залежить від мінливих зовнішніх обставин, та що другим людям, нашим ближнім, приносить користь. Ми вчимося витривалості в молитві, в вірі, в надії, в творенні добрих діл, незважаючи на те, що часами наша праця виглядає неуспішною і невдячною. А витривалість – це дар прецінний у час, коли люди так легко піддаються песимізму, апатії, недбальству та розпусті. Отож, не оминаємо ходження на Літургію. Будьмо пильними учасникам в неї і за це будемо мати дійсну нагороду та користь. Амінь.

прот. Михаїл Лесик,

благочинний Копачівського округу

Вас може зацікавити

У “Стежині добрА” провели особливу зміну для особливих людей

Редактор Головний

Архієпископ Нафанаїл очолив всенічне бдіння напередодні свята Успіння Богородиці. ФОТО

Редактор Головний

Відкрито кримінальне провадження щодо спроби рейдерського захоплення храму УПЦ у селі Ржищів

Редактор Головний