17.1 C
Lutsk
Четвер, 23 Травень, 2024
Запитання священнику Основи православ'я

Церква – неподільна, чи ж можна вважати її сьогодні розділеною?

Як правильно думати: 1) християнська Церква неподільна, а католики та протестанти відокремилися від Церкви; або: 2) Церква сьогодні розділена на православних, католиків і протестантів, і треба молитися про її єдність?

Сергій Бондаренко


Відповідає протоієрей Олександр Проченко:

– На ваше запитання коротко відповісти складно. І перш ніж відповісти на нього, потрібно прояснити кілька базових речей.

Що таке Церква?

У молитві «Символ віри» ми читаємо: «Вірую… в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву». Церква єдина, як і віра, і хрещення (див. Еф. 4:5).

Церква – це Тіло Христове, Яке не може ділитися. Це також встановлене Богом суспільство людей, з’єднаних між собою: правильною вірою, законом Божим, священноначаллям і священними таїнствами. Це духовний організм, в якому тече Кров Христова: «…тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного» (1Кор. 10:17). Виходить, що не може людина стати частиною Церкви, якщо не бере участі в таїнствах: Хрещенні, Сповіді, Причасті і т. д.

Не можна бути частиною Тіла Христового, якщо в тобі не тече Його Кров.

Що таке Причастя?                                          

Це з’єднання людини з Богом через вкушання Тіла й Крові Іісуса Христа.

Для чого ми причащаємося?

Щоб через єдність із Боголюдською природою Спасителя, повернутися в той стан, в якому перебував Адам до гріхопадіння. Людина втратила досконалість і вічність, коли перестала їсти з дерева життя (див. Бут. 3:22). Тому Син Божий прийшов не тільки, щоб спокутувати людство, а й повернути загублену благодать (див. Ін. 1:16-17). Тільки вже не за допомогою плодів від древа життя, а Тілом і Кров’ю Христовою, втілених у хлібі й вині (див. Мф. 26:26-28).

Яким чином Церква надає Тіло і Кров Христа?

Під час літургії Господь через священика освячує хліб і вино, так що вони стають істинними Тілом і Кров’ю Христа. Здійснювати це таїнство може тільки той священик, який має незаперечну Апостольську спадкоємність і не перебуває під єпископською забороною. Тому Церква і називається Апостольською, що будучи заснованою Христом через апостолів (див. Лк. 6:12-16) має Його благодать, в тому числі і священства. Після зішестя Святого Духа (Діян. 2:1-4), апостоли стали висвячувати єпископів і пресвітерів (Діян. 6:6; 14:23). І цей ланцюг не переривається вже майже 2000 років.

Чому не переривається?

Тому, що Христос пообіцяв, що не те, що року, а й дня не буде, щоб Він не був зі своєю Церквою. «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь» (Мф. 28:20). Виходить, що Церква повинна мати безперервність існування, що йде від апостолів, повноту благодаті й чистоту вчення Христового, яке Він буде завжди зберігати через Своїх вірних людей.   

Якщо уявити Церкву як дерево, то гілка жива, тільки якщо вона отримує соки від цього древа. Якщо ж вона відпадає, то висихає, хоча якийсь час вона ще зеленіє за рахунок тих соків, які вона отримала від древа. Як сказав Господь: «…Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крові Його, то в собі ви не будете мати життя» (Ін. 6:53).

Католицизм.

Догмат про верховенство папи суперечить Соборності Церкви (див. Діян. 15:22-31). На 1-му Апостольському Соборі рішення виноситься всім Собором апостолів без винятку. «Бо зволилось Духові Святому і нам» (Діян. 15:28) – тобто всій повноті, а не комусь одному. Так само «Філіокві» про сходження Святого Духа і від Сина, що суперечить Святому Письму (Ін.15:26). Євхаристійного спілкування з католиками не має жодна Помісна Православна Церква. Вже тому католицька церква не є тією Церквою, яка є стовп і утвердження істини (1Тим. 3:15).

Протестантизм.

Це християнський рух, що виник як протест проти зловживань Римською церквою своєю владою, зокрема індульгенціями та обрядовою стороною. Але відокремившись, протестанти ухилилися в іншу крайність і також допустили грубі спотворення в навчанні. Якщо про католицьких священиків йде суперечка про те, приймати їх у сущому сані чи висвячувати знову, то священство у протестантів однозначно відсутнє, бо апостольської спадкоємності у них спочатку не було.

Тому Церква на мирній єктенії молиться за мир у всьому світі, благоустрій святих Божих церков і єднання всіх. Тому з’єднання (а вірніше приєднання) католиків і протестантів, може бути тільки через покаяння і зречення єресей за чином інославних.

А чи можна допустити, що у них залишилися якісь таїнства?

Можна припустити, що у християн, які не зберегли єдності з Церквою, збереглося таїнство Хрещення (за умови, якщо збережена його правильна формула), бо це єдине таїнство, яке може звершуватися мирянином в особливих випадках.

Як приймати католицьких священиків? У тому ж сані чи через висвячення?

Не знаю. Такі питання вирішує Священний Собор.

Який висновок можна зробити з вищесказаного?

Як сказав Господь: «Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде» (Мк. 16:16). Вірувати – це жити за вірою, тобто за заповідями. Хреститися – це означає, стати християнином і жити, беручи участь в таїнствах Церкви.

Навіть якщо людина сприймає Божественну благодать, але живе нерадиво, їй буде дуже й дуже важко ввійти в Царство Небесне. І навпаки. Бо для спасіння необхідно те й інше. Ну і звичайно ж молитися про напоумлення християн, що відійшли від єдності ортодоксальної, Православної Апостольської Церкви, в якій Христос присутній і діє у всій повноті (Ін. 6:56-57); і Святий Дух, який наставляє нас на всяку істину (Ін. 16:13).

Амінь!

Джерело

Вас може зацікавити

Як жінкам читати молитви, написані від чоловічої особи?

Редактор Головний

Архім. Андрій (Конанос) пояснює, чому багато хто не насолоджується своїм шлюбом

Редактор Головний

Четвер п’ятої седмиці Великого посту: чим особливе богослужіння цього дня

Редактор Головний