У Пролозі на третій день січня, у слові про святого Василія Великого та про Єфрема Сиріна, між іншим йдеться: “Святе причастя є багатством невичерпним…і всього світу чесніше є Тіло та Кров Сина Божого”. Що означають ці слова? На нашу думку, те, що якщо Тіло та Кров Сина Божого чесніше всього світу є, то вони і повинні бути для християнина дорогоціннішим та необхіднішим за все і без них спастися не можна. Але ви заперечите мені: а як же роскольники – безпопівці говорять, що з часів патріарха Никона причастя істинного немає і тому причащатися можна тільки духовно: читати писання, молитися, поститися та робити добрі справи. Що мені відповісти вам на це?
Апостол Павел говорить: елижды бо аще ясте хлеб сей и чашу сию пиете, смерть Господню возвещаете, дóндеже приидет (1Кор. 11, 26). Який хліб та яку чашу? Звичайно, Тіло та Кров Христові. Що означає: дондеже приидет? До тих пір, поки прийде Спаситель на суд. Отож, ось тут уже перша брехня роскольників, що з часів патріарха Никона істинного причастя немає. Воно, як бачите, пребуде до Страшого суду Христового, і якесь особливе, духовне причастя, тому вигадувати не слід. Подивимося тепер далі: чи можна спастися без причащання Тіла та Крові Христових.
Христос Спаситель говорить: аминь, аминь глаголю вам: аще не снесте плоти Сына человеческого, ни пиете крове Его, живота не имате в себе (Иоан. 6, 53). Чули? Сам Господь говорить, що без причастя спастися не можна. Що скажуть нам тепер отці та вчителі Церкви? Та теж саме, що і Христос Спаситель. “Для вічного життя, – говорить Св. Василій Великий, – необхідне причастя Тіла та Крові Христових” (в нрав. правилах. Прав. 21-е).
Св. Златоуст: «Таке страшне Таїнство чи може хто зневажати (не вживати), крім людини, позбавленої зовсім розуму та почуттів?” (Про священство, слово 3-е.)
Зрештою, св. Кирил Александрійський: «Иже Церкви Божия и причастия Св. Таин удаляют себе, врази Божии бывают и бесом друзи» (Збірник у слові: боюся смерті, л. 118).
Здається, досить. Так досить і з роскольниками. Подумаймо зі свт. Златоустом, якої честі удостоєні ми, якою насолоджуємося трапезою! На що з трепетом дивляться Ангели і не сміють дивитися без страху, через сіяння, яке виходить потім; тим питаємося і ми, з тими робимося одним тілом однією плоттю з Христом. О, кто возглаголет силы Господни, слышаны сотворит вся хвалы Его (Пс. 105, 2)! Амінь.