“Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували. Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла”.
(Рим. 13, 11–14)
Слова ці чули ми нині у посланні апостольському, яке говорить нам: наблизився час, коли ми повинні відкласти темні, погані справи свої та покласти розум і душу на справу нашого спасіння. У Євангелії ми чули сьогодні, як Господь говорив учням Своїм: …коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні (Мф. 6, 17-18).
Приступаючи до посту, браття, ми повинні, так би мовити, відчути, що він є вправою, встановленою Церквою, для вдосконалення нашого. Але в наш час багато людей відкидають пости та знаходять багато виправдань для невиконання їх. Одні їжу пісну вважають шкідливою для здоров’я, інші – дорогою, ще інші ж кажуть, що їжа нас не ставить перед Богом. Такі речі часто мають співчуття. Я не хочу обманювати себе, знаючи, що слова мої щодо посту будуть малоприйняті, але, як пастир, я повинен попередити вас, що настане день, коли всі, які не визнавали постів та взагалі легко ставилися до уставів Церкви, гірко пошкодують про це.
Сам Законоположник Христос виконував піст та вказував на нього як на зброю проти злого духу, кажучи: рід цей виганяється тільки молитвою та постом (Мф. 17, 21), тобто є рід диявола, а всі підсупи його попереджуються молитвою та постом. Що ж стосується шкоди пісної їжі для здоров’я, то краще всього у неправильності цього погляду переконатися, побувавши у якомусь хорошому монастирі, де пости виконуються зі всією суворістю. Там на братських кладовищах, на надгробних написах ми читаємо: цей старець прожив 65 років, причому 30 років провів у монастирі; той років 80 і теж років 30 – у монастирі, а інші й довше. Усі вони працювали і фізично, і розумово не менше тих, хто живе у миру. Відповідно, піст нашкодити здоров’ю не може, і цей страх перед ним є бажанням виправдати себе.
У нас в народі склалась правильна приказка: “кращою приправою до всякої їжі є голод”. І дійсно, коли людина голодна, вона їсть, не розбираючи, щоб насититися; а людина, розпещена надмірністю, будучи перенасиченою, стає примхливою у їжі, і ця-то примхливість робить те, що люди не можуть виконувати постів. Крім того, піст треба вважати відпочинком від дріб’язкових турбот, якими людина зв’язує себе, турбуючись постійно про свою їжу. Святитель Іоанн Златоуст повчав своїх слухачів, які, треба вважати, були людьми достатку, говорячи: “Дай відпочинок кухареві твоєму та слугам твоїм у ці дня покаяння”. Сама природа вказує нам, що все потребує відпочинку. Наприклад, що таке зима, як не відпочинок для всього, що росте та на певний час призупиняє свою життєдіяльність. Ви повинні пам’ятати, що ми – істоти духовні, розумні. І ось піст є прекрасною вправою для виявлення духовної сили над тілом: треба вміти призабути про своє тіло, відмовитися від догоджання та служіння йому і всіляко турбуватися про іншу їжу – їжу духовну.
Але дехто скаже, що часто люди, дотримуючись постів, живуть не за заповідями, роблять багато поганого і тим самим змушують говорить про них так: “Постів дотримуються, а зло роблять”. Але ж Господь не вимагає від нас поганої поведінки, і не піст змушує людей робити зло. Але якщо би всі виконували пости, то не стали помічати сучків в очах ближніх, бажаючи цим самим приховати свої власні недоліки. Є і тепер благочестиві сім’ї, які дотримуються постів; але, звичайно, не у нашому міському житті, а так далеко, в глухих куточках, куди ще не встигла проникнути послужлива у цьому плані наука, що відкидає пости.
Переклад з рос. Любові Максимчук
