| Седмиця 16-а після П’ятидесятниці. Глас 6. |
 Посту немає.
|
Кончина апостола і євангеліста Іоанна
Богослова (початок II). 
Свт. Тихона, патріарха Московського і всієї Русі (прославлення 1989).
Прав. Гедеона, судді Ізраїльського (XIV до Р.Х.). Блгв. кн. Нягу Басарабського (1521) (Рум.). Прп. Єфрема Перекомського, Новгородського (1492).
Сщмч. Афанасія, Олександра і Димитрія пресвітерів, мчч. Іоанна та Миколая (1937). Сщмч. Володимира пресвітера (1939).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
У ЄВАНГЕЛІЇ Є ТАКІ СЛОВА: “ЯКЩО НЕ УВІРУЄТЕ, ЩО ЦЕ Я, ТО ПОМРЕТЕ У ГРІХАХ ВАШИХ” (ІН. 5, 24).
“НЕМАЄ ІНШОГО ІМЕНІ ПІД НЕБОМ, ДАНОГО ЛЮДЯМ, ЯКИМ ПОТРІБНО БИ НАС СПАСТИ” (ДІЯН. 4, 12).
ПОТРІБНО ОТРИМАТИ ПРОЩЕННЯ ГРІХІВ, А ЙОГО ОТРИМАТИ НЕ МОЖНА ПО-ІНШОМУ, ЯК ТІЛЬКИ ВІРОЮ У СИНА БОЖОГО, ПЛОТТЮ ЗАРАДИ НАС РОЗП’ЯТОГО, ЗА УМОВИ НЕБАЖАННЯ ПОТУРАТИ ГРІХОВНИМ ЗВИЧКАМ ТА СПРАВАМ.
ТОМУ, ХТО ДАВ СЛОВО УТРИМАТИСЯ ВІД ГРІХІВ, ПОТРІБНО ПРИЙНЯТИ БЛАГОДАТЬ ПРЕСВЯТОГО ДУХА, А ВОНА НА ЗЕМЛЮ ЗІЙШЛА ПІСЛЯ ТОГО, ЯК СІВ ГОСПОДЬ, ВОЗНІСШИСЬ, ПРАВОРУЧ БОГА ОТЦЯ, І ДАЄТЬСЯ ТІЛЬКИ ВІРУЮЧОМУ У ЦЮ ДИВНУ ЕКОНОМІЮ НАШОГО СПАСІННЯ, І З ЦІЄЮ ВІРОЮ ПІДХОДИТЬ ДО БОЖЕСТВЕННИХ ТАЇНСТВ, ЯКІ ЗАСНОВАНІ У СВ. ЦЕРКВІ ГОСПОДНІЙ, ЧЕРЕЗ АПОСТОЛІВ.
ТАК, ХТО НЕ ВІРУЄ У ГОСПОДА, ЯК ВІН Є, ТОЙ НЕ МОЖЕ БУТИ ЧИСТИМ ВІД ГРІХІВ. НЕ ОЧИСТИВШИСЬ ВІД НИХ, ВІН І ПОМРЕ В НИХ; А ВМЕРШИ, І СУД ПРИЙМЕ ЗА ВСІЄЮ ТЯЖКІСТЮ ЇХ. ХТО ХОЧЕ ПОБЛАГОДІЯТИ КОМУ ВІЧНОЦІННИМИ БЛАГОДІЯННЯМИ, ПОКЕРУЙ ЙОГО У ВІРІ В ГОСПОДА, ВІРІ ІСТИННІЙ, ЯКА НЕ ДОПУСКАЄ МУДРОВАНЬ ТА КОЛИВАНЬ.
ТИХ Ж, ХТО ПРЯМО ЧИ ОПОСЕРЕДКОВАНО КИДАЄ ТІНЬ НА ВІРУ В ГОСПОДА, ПОТРІБНО ВВАЖАТИ ВІКОВІЧНИМИ ЗЛОДІЯМИ, БО ВОНИ ЗАВДАЮТЬ ТАКОГО ЗЛА, ЯКЕ НІЧИМ НЕ МОЖНА ВИПРАВИТИ, І СИЛА ЯКОГО ПРОСТЯГАЄТЬСЯ НА ВСЮ ВІЧНІСТЬ. НЕ ВИПРАВДОВУЄ ЇХ НЕЗНАННЯ, БО, ЯК НЕ БАЧИТИ ТІЄЇ ІСТИНИ, ЯКА ВІДОМА ВСЬОМУ СВІТУ?
НЕ ВИПРАВДОВУЮТЬ СУПЕРЕЧЛИВІ ПЕРЕКОНАННЯ, БО ПОЧНИ ТІЛЬКИ СУВОРО ПЕРЕВІРЯТИ ЇХ, ЯК ВІДРАЗУ Ж ПОХИТНЕШ ЇХ СИЛУ, І НІ НА ЩО ПОТІМ НЕ ЗМОЖЕШ СПЕРТИСЯ, ОКРІМ ТІЛЬКИ ВІРИ НА ГОСПОДА.
ВІДСТАЮТЬ ВІД ВІРИ ТІ, ЯКІ НЕ РОЗБИРАЮТЬСЯ ЯК СЛІД В ОСНОВАХ ВІРИ І ТИХ ВЧЕНЬ, ДО ЯКИХ ПРИСТАЮТЬ. ТОЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ УМОВ СПАСІННЯ ПРИВЕДЕ ДО ПЕРЕКОНАННЯ, ЩО ВОНИ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОНАНІ ТІЛЬКИ З БОГОМ, ЯКИЙ ПОМЕР НА ХРЕСТІ ТА ПОСЛАВ НА ЗЕМЛЮ ДУХА СВЯТОГО.
У ЦЬОМУ І ПОЛЯГАЄ СУТНІСТЬ ВІРИ ХРИСТИЯНСЬКОЇ. ХТО ЩИРО ТАК ВІРУЄ, ТОЙ НІЯК НЕ ПОМРЕ У ГРІХАХ СВОЇХ, БО ВІН САМ У СОБІ НОСИТЬ СИЛУ, ЯКА ПРИНОСИТЬ ПОМИЛУВАННЯ. НЕВІРУЮЧИЙ Ж ВЖЕ ЗАСУДЖЕНИЙ, БО САМ У СОБІ НОСИТЬ ОСУД.
