| Cедмиця 36 після П’ятидесятниці | Пісний день. |
| Свт. Григорія Богослова, архієп. Константинопольського (389). Мц. Філіцати та синів її: Януарія, Фелікса, Филипа, Сильвана, Олександра, Віталія і Марціала (близько 164). Прп. Поплія Сирійського (близько 380). Прп. Мара співця (близько 430). Свт. Мойсея, архієп. Новгородського (1362). Прп. Анатолія Оптинського, старшого (1894). Сщмч. Володимира (Богоявленського), митр. Київського (1918). Сщмч. Петра (Звєрєва), архієп. Воронезького (1929); сщмч. Василія (Зеленцова), єп. Прилуцького (1930); сщмч. Стефана Грачова пресвітера, мч. Бориса Заваріна (1938). Ікони Божої Матері, йменованої «Утамуй мої печалі». Городницької ікони Божої Матері «Утамуй мої печалі» (XX). |
Євангельські Читання
Утр.: – Ін. 10:1-9 (зач. 35). На літ.: – Ап.: Свт.: 1Кор. 12:7-11 (зач. 151); Сщмч.: Євр. 13:7-16 (зач.334). Єв.: Свт.: Ін. 10:9-16 (зач. 36). Євангельські читання свт. Григорію та сщмч. Володимиру ті самі.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться” (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: “ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене” (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: “без Мене не можете робити нічого” (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми – ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства – Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої – віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу – і внутрішню, і зовнішню – протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
