| Седмиця 11-а після П’ятидесятниці. Глас 1. Успенський піст. |
 |
Передсвято Успіння Пресвятої Богородиці. Прор. Михея
(з 12-ти пророків) (VIII ст. до Р.Х.). 
Перенесення мощей прп. Феодосія Печерського (1091).
Сщмч. Маркелла, єп. Апамейського (бл. 389). Прп. Аркадія Новоторзького (XI).
Сщмч. Василія, єп. Чернігівського, та з ним прмч. Матфея і мч. Олексія (1918). Сщмч. Володимира пресвітера (1920). Сщмч. Володимира і Миколая пресвітерів, прмч. Єлевферія, прмцц. Єви ігумені, Євдокії і мч. Феодора (1927). Прп. Олександра сповідника (1961).
Ікон Божої Матері: іменованої “Бесідна” (1383) та Нарвської (1558).
Євангельські Читання
Утр. – Мф., 43 зач., ХІ, 27-30. Літ. – 2 Кор., 172 зач., II, 14 – III, 3. Мф., 95 зач., XXIII, 23-28, і за середу (під зачало): 2 Кор., 173 зач., III, 4-11. Мф., 96 зач., XXIII, 29-39. Прп.: Гал., 213 зач., V, 22 – VI, 2. Лк., 24 зач., VI, 17-23.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Очисти внутрішнє, щоб і зовнішнє було чистим. Зовнішня поведінка у нас завжди майже гарна: боїмося суду людського і стримуємо себе.
Якщо ж і зовнішньо віддаються порокам, то це вже кінець; значить усякий сором вже втрачений. Але при виправленні видимої поведінки не завжди буває виправлений внутрішній устрій думок та почуттів.
Бо там дається повна свобода дій, яка ззовні і задовольняється, наскільки це може стерпіти людське око і наскільки можливо приховати від нього свої справи. Точнісінько це і як труна розфарбована.
Разом з тим внутрішня нечистота робить нечистим і зовнішнє. Очисти ж це внутрішнє, тоді і зовнішнє стане чистим і увесь будеш чистим, станеш посудом, який придатний на всяке добре користування домовладики.
Дивитися потрібно на те, від чого це внутрішнє залишається знехтуваним, адже смерті собі ніхто не хоче. Правильно, ворог тримає таку душу в сліпоті: що це нічого, аби лише видимих гріхів не було, або навчає її відкладати на завтра головну справу, мовляв, завтра займемося серйозно собою, як слід, а нині нехай душа насолодиться пристрасними думками та мріями, якщо не справами.
Побережемося, як би не застаріли у цьому настрої і як би виправлення для нас так само не стало неможливим, як і переучування старика.
