| Седмиця 20-а після П’ятидесятниці. Глас 2. |
 Посту немає.
|
Прп. Пелагії 
(457). Прп. Досифея Верхньоостровського, Псковського (1482). Прп. Трифона, архім. В’ятського, чудотворця (1612). Собор В’ятських святих.
Св. Пелагії діви (303). Прп. Таїсії (IV).
Сщмчч. Димитрія, архієп. Можайського, і з ним Іоанна диякона, прмчч. Амвросія і Пахомія, прмц. Татіани , мч. Миколая, мцц. Марії і Надії (1937). Сщмчч. Іони, єп. Велізького, прмч. Серафима, сщмчч. Петра, Василія, Павла, Петра, Володимира пресвітерів, мчч. Віктора, Іоанна, Миколая і мц. Єлисавети (1937). Прмч. Варлаама (кінець 1930-х).
Євангельські Читання
Флп., 243 зач., II, 24-30. Лк., 28 зач., VI, 46 – VII, 1
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“ЩО ВИ КЛИЧЕТЕ МЕНЕ: ГОСПОДИ! ГОСПОДИ! І НЕ РОБИТЕ ТОГО, ЩО Я ГОВОРЮ?”
ЧОМУ КЛИЧУТЬ ГОСПОДОМ, А НЕ ВИКОНУЮТЬ ВОЛІ ГОСПОДНЬОЇ, ЧОМУ, ТОБТО, СПРАВАМИ НЕ ПРИЗНАЮТЬ ВЛАДАРЮВАННЯ ЙОГО?
ТОМУ, ЩО ТІЛЬКИ ЯЗИКОМ ТАК КЛИЧУТЬ, А НЕ СЕРЦЕМ. КОЛИ Ж БО СЕРЦЕ ВИМОВЛЯЛО: “ГОСПОДИ, ТИ МІЙ ГОСПОДЬ”, ТОДІ У НЬОМУ ПЕРЕБУВАЛИ БИ І ПОВНА ГОТОВНІСТЬ КОРИТИСЯ ТОМУ, ЩО СПОВІДУЮТЬ, ЯК СВОГО ГОСПОДА. А ОСКІЛЬКИ ЦЬОГО НЕМАЄ, ТО СПРАВИ ЙДУТЬ НАРІЗНО З ЯЗИКОМ, А СПРАВИ ТАКІ, ЯКЕ І СЕРЦЕ.
ЩО Ж, ЗНАЧИТЬ НЕМАЄ І ЧОГО КАЗАТИ: “ГОСПОДИ, ГОСПОДИ” ? НІ, НЕ ТЕ. А ПОТРІБНО ДО ЗОВНІШНЬОГО СЛОВА ПРИКЛАСТИ І СЛОВО ВНУТРІШНЄ, – ВІДЧУТТЯ ТА НАСТРІЙ СЕРЦЯ. СЯДЬ ТА ПОДУМАЙ ПРО ГОСПОДА ТА ПРО СЕБЕ САМОГО: ЩО ГОСПОДЬ І ЩО ТИ ТАКЕ; ЩО ГОСПОДЬ ДЛЯ ТЕБЕ ЗРОБИВ І РОБИТЬ, ДЛЯ ЧОГО ЖИВЕШ І ДО ЧОГО ДОЖИВЕШ…
ВІДРАЗУ Ж ДІЙДЕШ ДО ПЕРЕКОНАННЯ, ЩО ПО-ІНШОМУ НЕ МОЖНА, ТІЛЬКИ І ВИКОНУВАТИ ВОЛЮ ГОСПОДА ВСЮ НЕПОХИТНО; ІНШОГО НЕМАЄ НАМ ШЛЯХУ. ПЕРЕКОНАННЯ ЦЕ НАРОДИТЬ ГОТОВНІСТЬ СПРАВОЮ ВИКОНАТИ ТЕ, ЩО ВИМОВЛЯЄТЬСЯ ПІД СЛОВОМ: ГОСПОДЬ.
ЗА ТАКОЇ ГОТОВНОСТІ ПРОКИНЕТЬСЯ ПОТРЕБА ДОПОМОГИ ЗГОРИ, А ВІД НЕЇ МОЛИТВА: “ГОСПОДИ, ГОСПОДИ” ДОПОМОЖИ І ДАРУЙ СИЛИ ХОДИТИ ПО ВОЛІ ТВОЇЙ”. І БУДЕ ПРОХАННЯ ДО ГОСПОДА ПРИЄМНИМ ДЛЯ ГОСПОДА.
