| Седмиця 15-а після П’ятидесятниці. Глас 5. |
 Посту немає.
|
Мцц. Віри
, Надії, Любові і матері їх Софії (бл. 137).
Мцц. Феодотії (бл. 230) і Агафоклії. Мучеників Пелія і Ніла, єпископів Єгипетських, Зінона пресвітера, Патермуфія, Ілії та інших 151 (бл. 310). Свт. Іоакима, патріарха Александрійського (1567).
Прмчч. Павла, Феодосія, Никодима та Серафима (1918). Прмц. Ірини (1931). Мч. Іоанна (1941). Прмц. Олександри (1943).
Царгородської (1071) і Макаріївської (1442) ікон Божої Матері.
Євангельські Читання
Гал., 208 зач., III, 23 – IV, 5. Мк., 25 зач., VI, 30-45.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
У ЄВАНГЕЛІЄ Є ТАКІ СЛОВА: “І БІГЛИ ТУДИ ПІШКИ З УСІХ МІСТ… І ЗІБРАЛИСЯ ДО НЬОГО”, – ЦЕ В ПУСТЕЛЮ ВІФСОЇДСЬКУ, ДЕ БУЛО ЗВЕРШЕНЕ ДИВНЕ НАСИЧЕННЯ П’ЯТИ ТИСЯЧ П’ЯТЬМА ХЛІБАМИ І ДВОМА РИБАМИ.
ЩО Ж ТЯГНУЛО ТАК НАРОД ДО ГОСПОДА? СПІВЧУТТЯ ДО БОЖЕСТВЕННОГО. БОЖЕСТВО ГОСПОДА, ПРИХОВАНЕ ПІД ПОКРОВОМ ЛЮДСЬКОГО ЄСТВА, ПОКАЗУЄ СЕБЕ У СЛОВІ, ДІЛІ, ДУМЦІ ТА У ВСЬОМУ, ЩО ВИДНО БУЛО У ГОСПОДІ.
ПРОЯВЛЕННЯ БОЖЕСТВА ПРОБУДЖУВАЛО ПРИХОВАНЕ У СЕРЦІ ПОЧУТТЯ БОЖЕСТВА І ЧЕРЕЗ НЬОГО ПРИВЕРТАЛО ДО ГОСПОДА. УТРИМАТИ ТАКИЙ РУХ НІХТО НЕ МАЄ ВЛАДИ, НЕ ТІЛЬКИ СТОРОННІЙ, АЛЕ Й ТОЙ, ХТО ВІДЧУВАЄ ЙОГО, ТОМУ ЩО ВІН ГЛИБШИЙ І СИЛЬНІШИЙ ВСЯКИХ ІНШИХ РУХІВ.
ТЕ Ж БОЖЕСТВЕННЕ, ЯКЕ ПРОЯВИЛОСЯ ПОТІМ СПАСИТЕЛЕМ, ПРИВЕРТАЛО ДО НЬОГО ЛЮДЕЙ РІЗНИХ НАРОДІВ. ТЕЖ ДІЯЛОСЯ В ІСТОРІЇ ЦЕРКВИ І ВІДБУВАЄТЬСЯ ДО СЬОГОДНІ.
МАЛИЙ СЛІД БОЖЕСТВЕННОГО ПРИТЯГУЄ ДО СЕБЕ. ЩО Ж ВИХОДИТЬ З УСЬОГО ЦЬОГО УСЮДНОГО ТА ВСЕЧАСОВОГО ДОСВІДУ ПРАГНЕНЬ НАШОЇ ДУШІ ДО БОЖЕСТВЕННОГО?
ТЕ, ЩО БОЖЕСТВЕННЕ, ЩО НАДПРИРОДНЕ, ЩО І БОЖЕСТВО, ДЖЕРЕЛО ЙОГО. ЦЕ ПРАГНЕННЯ ЛЕЖИТЬ В ОСНОВІ НАШОЇ ДУШІ ТА СТАНОВИТЬ ЇЇ ПРИРОДУ, ЯК ЦЕ МОЖЕ БАЧИТИ З РОЗУМОВИХ, ЕСТЕТИЧНИХ ЧИ ІНШИХ ТУРБОТ НАШИХ.
АЛЕ В ПРИРОДІ НЕ МОЖЕ БУТИ БРЕХНІ ТА НЕПРАВДИ; ВІДПОВІДНО, НЕМАЄ ЇХ І В ЦЬОМУ ПРАГНЕННІ ДО БОЖЕСТВА. ЗВІДСИ ВИХОДИТЬ, ЩО БОГ І БОЖЕСТВЕННЕ Є, І ЩО ПРИРОДОЗНАВЦІ, ЯКІ ВІДКИДАЮТЬ НАДПРИРОДНЕ, ЙДУТЬ ПРОТИ ЄСТВА ДУШІ ЛЮДСЬКОЇ.
