| Cедмиця 27 після П’ятидесятниці. | Різдвяний піст. |
|
Прмч. і спов. Стефана Нового (767). Мч. Іринарха та святих семи жон (303). Мчч. Cтефана, Василія, Григорія, другого Григорія, Іоанна та інших багатьох (VIII). Свт. Феодора, архієп. Ростовського (1394). Сщмч. митр. Серафима (Чичагова) (1937). Сщмчч. Олексія Веселовського, Oлексія Смирнова пресвітерів, прмчч. Рафаїла (Тюпина), Вікентія (Нікольського), сщмч. Василія Завгородного диякона і мц. Анісії Масланової (1937); мц. Параскеви Федорової (1938); сщмч. Миколая Крилова пресвітера (1941). Знайдення мощей прп. Сергія Сребрянського архімандрита, спов. (2000). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: 1Тим. 6:17-21 (зач. 289).; Прмч.: 2Тим. 1:8-18 (зач. 291). Євангеліє.: Лк. 20:9-18 (зач. 100); Прмч.: Мф. 10:23-31 (зач. 37). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, що не було б пізнано” (Мф. 10:26, Лк. 12:2). Отже, як не ховаємося ми тепер із гріхами своїми, користі від цього нам ніякої немає.
Прийде час, а чи далеко він? — і все вийде назовні. Як же бути? Не треба ховатися.
Згрішив — іди і відкрий гріх свій духовному батькові твоєму. Коли отримаєш відпущення, гріх зникне, ніби його не було. Нема чому буде потім відкриватися і являтися. Якщо ж сховаєш гріх і не покаєшся, то збережеш його в собі, щоб було чому виявитися свого часу на викриття тебе.
Все це нам наперед відкрив Бог, щоб ми ще тепер примудрилися обеззброїти Його праведний і страшний суд на нас грішних.
Притча про виноградник зображує старозавітну церкву; робітники — це тодішня її ієрархія. А оскільки вона не відповідала своєму призначенню, то здійснився вирок над нею: взяти в неї виноградник і віддати іншим. Цими іншими були спочатку святі апостоли, потім їхні наступники — архієреї з усім священством.
Виноградник Божий — один від початку світу, і призначення будівничих його одне було, є і буде до кінця віку: приносити Господареві винограду плід — спасенні душі. Це завдання християнської ієрархії, відповідно, і нашої. Якою мірою виконується воно — всі ми бачимо. Що ж сказати на це? Багато в чому — слава Богу! Але багато в чому не можна не побажати кращого.
Це особливо стосується проповіді слова Божого. Десь чується проповідь; а між тим, це єдиний садовий ніж у руках робітників винограду Божого. Як би і над нами не справдилося: “прийде господар виноградника і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим” (Лк. 20:15-16). Але як би самі не увірвалися ці інші й не погубили не тільки будівничих, а й самий виноград…
