| Cедмиця 27 після П’ятидесятниці. | Різдвяний піст. |
|
Iкони Божої Матері, йменованої «Знамення». Знамення Пресвятої Богородиці, що було у Новгороді Великому в 1170 р. Вмч. Якова Персіянина (421). Прп. Палладія (VI–VII). Прмчч. 17-ти ченців в Індії (IV). Прп. Романа (V). Знайдення мощей блгв. кн. Новгородського Всеволода, у Святому Хрещенні Гавриїла, Псковського чудотворця (1192). Свт. Якова, єп. Ростовського (1392). Блж. Андрія Симбірського (1841). Сщмчч. Миколая (Добронравова), архієп. Володимирського, Bасилія Соколова, Бориса Івановського, Феодора Дорофєєва, Миколая Андрєєв, Олексія Сперанського, Іоанна Глазкова, Сергія Аманова, Іоанна Хрустальова, Сергія Брєднікова, Миколая Покровського, Димитрія Бєляєва, Володимира Смирнова та Iоанна Смирнова пресвітерів, прмчч. Іоасафа (Боєва), Кроніда (Любимова), Миколая (Салтикова), Ксенофонта (Бондаренко), Олексія (Гаврина), Аполлоса (Федосєєва), Серафима (Крестьянінова), Никона (Беляєва) і мч. Іоанна Ємельянова (1937). Знайдення мощей блж. Домніки Олешківської (2008). Собор новомучеників і сповідників Радонезьких. Ікон Божої Матері «Знамення»: Курської-Корінної (1295), Абалацької (1637), Царськосільської, Верхньотагільської (1753), йменованої «Корчемна» (XVIII), і Серафимо-Понетаївської (1879). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На утрені: – Лк. 1:39-49,56 (зач. 4). На літургії: – Апостол: 1Тим. 5:22-6:11 (зач. 287).; Вмч.: Еф. 6:10-17 (зач. 233).; Богородиці: Євр. 9:1-7 (зач. 320). Євангеліє.: Лк. 20:1-8 (зач. 99).; Вмч. (під зачало): Ін. 15:1-7 (зач. 50).; Богородиці: Лк. 10:38-42,11:27-28 (зач. 54). |
Свт. Феофан Затворник — думки на кожен день:
[Іудейські] священники, книжники і старці не вірили в Господа. Щоб привести їх до віри, Він запропонував їм запитання: “Хрещення Іоаннове з небес було чи від людей?” (Лк. 20:4). Поміркуйте про це неупереджено, і міркування ваше приведе вас до віри. Що сказано про явлення Іоанна, то можна сказати про всяку подію, що супроводжувала пришестя Господа у плоті, і про саме пришестя, з усіма його супутніми обставинами. Поміркуй будь-хто про все це — висновок буде один: “воістину Він був Син Божий” (Мф. 27:54).
Можуть приходити різні думки, народжуватися сумніви, зустрічатися начебто неузгодженості, але наприкінці всіх досліджень вийде одне всебічне переконання, що не можна інакше думати, як так, як зображено в Євангеліях і апостольських писаннях. “Велика таємниця благочестя: Бог з’явився у плоті” (1 Тим. 3:16), залишаючись таємницею сама в собі, буде зрозуміла для розуму через моральну необхідність, яку накладе на нього власне його дослідження, сповідувати так, а не інакше.
Невіри або зовсім не досліджують усього як треба, або досліджують поверхнево, чужим розумом, або приймають нещасний настрій, протилежний до вимог віри, і, щоб виправдати своє невір’я, задовольняються найменшим для відкидання віри. І віруючих хитають промови невірів з тієї причини, що віруючі, задовольняючись простою вірою, не роз’яснюють для себе підстав віри. Промови ті застають їх зненацька, тому вони й хитаються.
