| Cедмиця 26 після П’ятидесятниці. | Різдвяний піст. |
| Мч. Платона (302 або 306). Мчч. Романа диякона та отрока Варула (303). Мчч. Закхея, диякона Гадаринського, і Алфея, читця Кесарійського (303). Св. Миколая Виноградова спов., пресвітера (1948). Собор святих Естонської землі. |
Євангельські Читання
На літ.: – Ап.: 1Тим. 4:4-8,16 (зач. 285). Єв.: Лк. 16:15-18,17:1-4 (зач. 82).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Неможливо не прийти спокусам; але горе тому, через кого вони приходять!” (Лк.17:1). Отже, жити з плеча, нарозхрист не можна. Треба обережно озиратися, як би не спокусити когось. Розум хизується і ні на кого не дивиться; а тим часом збуджує навкруги спокуси ділом, а більше словом. Спокуса зростає і збільшує біду самого спокусника, а він того не чує і ще більше розширюється в спокусах. Благо, що погроза Божа за спокусу тут, на землі, майже не виконується в сподіванні виправлення; це відкладено до майбутнього суду і відплати; тоді тільки відчують спокусники, наскільки велике зло спокуса.
Тут же ніхто майже й не думає про те, спокусить чи не спокусить він своїми справами і словами оточуючих. Два гріхи, які в очах Божих дуже великі, ні в що не ставляться людьми: це – спокуса і осуд. Спокуснику, за словом Господа, краще не жити; той, хто засуджує, вже засуджений. Але ні той, ні інший не думають про це і навіть сказати не можуть, чи грішні вони в чомусь подібному. Яке, справді, засліплення оточує нас і як безтурботно ходимо ми посеред смерті!
