Він пройшов радянські табори, близько сорока років був насельником Псково-Печерського монастиря і жалів кожного, хто до нього приходив.
Один із найбільш шанованих старців РПЦ кінця ХХ-початку ХХІ століть архімандрит Іоанн (Крестьянкін) народився 11 квітня 1910 року в Орлі.
Він був восьмою дитиною в родині міщан Михайла Дмитровича і Єлизавети Іларіонівної Крестьянкіних. Дитиною був послушником у зарахованого у 2001 році до лику новомучеників і сповідників Російських архієпископа Орловського Серафима (Остроумова).
Після закінчення школи і бухгалтерських курсів працював в Орлі, а пізніше переїхав до Москви, де влаштувався на невелике підприємство головним бухгалтером. У січні 1945 року його в безшлюбному стані висвятили у диякони, після чого він екстерном склав іспити за курс духовної семінарії, і 25 жовтня 1945 року Патріарх Московський і всієї Русі Олексій I висвятив його на священника.
Парафіяни полюбили молодого священнослужителя, який багато проповідував і вів праведне життя, однак радянській владі новий клірик РПЦ не подобався, оскільки не погоджувався на співпрацю.
Він заочно навчався в Московській духовній академії, але кандидатську роботу про преподобного Серафима Саровського захистити не встиг, бо у квітні 1950 року його заарештували. Після арешту 4 місяці провів на Луб’янці і в Лефортівській в’язниці, потім – у Бутирській в’язниці, де його тримали в одній камері з кримінальними злочинцями.
За нібито проведену «антирадянську агітацію» священнослужителя засудили на 7 років позбавлення волі у таборі суворого режиму. Так він потрапив в Архангельську область, в Каргопольлаг на роз’їзд Чорна Річка, де працював на лісоповалі. У 1953 році за станом здоров’я і без його прохання його перевели в Гаврилову Поляну (інвалідний окремий підрозділ недалеко від Куйбишева – Ред.). Там священнослужитель працював бухгалтером. 15 лютого 1955 року його достроково звільнили.
Після звільнення служив у Псковській і Рязанській єпархії, де його під тиском влади неодноразово переводили з парафії на парафію.
У 1967 році вступив у Псково-Печерський монастир. У 1973 році став архімандритом. Православні вшановували його старцем, з’їжджалися звідусіль за порадою.
«Він жалів, жалів, жалів. Усіх жалів. На нього ж одного разу напад вчинили. А він прийшов зовсім як ні в чому не бувало після літургії. Я кажу йому: “Батюшка, ви не ображайтеся”, а він мені у відповідь: “Дитинко, у мене на любов часу не вистачає, а ти мені про образи говориш”. Ось так: “У мене на любов часу мало, а ти мені про образи кажеш”!» – згадала про старця його помічниця і письмоводитель Тетяна Смирнова.
У 2001 році архімандрит Іоанн (Крестьянкін) виступив проти поширюваного серед вірян призову відмовлятися від прийняття ІПН.
У 2005 році його удостоїли церковного Ордена преподобного Серафима Саровського I ступеня.
Перед смертю кілька років тяжко хворів і практично весь час проводив у ліжку.
5 лютого 2006 року відійшов до Господа у віці 95-ти років, поховали старця в печерах Псково-Печерського монастиря.
