| Cедмиця 26 після П’ятидесятниці. | Різдвяний піст. |
| Свт. Григорія чудотворця, єп. Неокесарійського (близько 266–270). Мчч. Ацискла і Вікторії Кордувійських (IV). Прп. Лазаря іконописця (близько 857). Мч. Гоброна, у Святому Хрещенні Михаїла, і з ним 133-х воїнів (914) (Груз.). Прп. Никона, ігумена Радонезького, учня прп. Сергія (1426). Прп. Севастіана Джексонського (1940) (Серб.). |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Притча про неправедного управителя викритого. Бачиш як примудрився він виплутатися з біди! Хоч би всім нам так примудритися влаштувати собі спокійне життя після відходу з цього життя! Але ні, “сини віку цього здогадливіші за синів світла у своєму роді” (Лк.16:8). Чому приставник так потурбувався? Тому, що близька була біда. Близькість біди збудила енергію і кмітливість, і він скоро все владнав.
А в нас хіба не близька біда? Смерть може спіткати щохвилини, а за нею негайно і “дай звіт в управлінні твоєму” (Лк.16:2). Усі це знають і, однак, майже ніхто ні з місця. Що це за затьмарення? Те, що ніхто не думає зараз померти, а вважає, що проживе день-другий; хоч і не визначає терміну, а все впевнений, що смерть ще попереду. Тому й біда бачиться все ще попереду. Біда попереду – і міркування на випадок біди відкладаються на майбутній час. Ціле життя залишатися в несправності ніхто не думає, а тільки відкладає у нинішній день. А оскільки і все життя складається з нинішніх днів і годин, то й не приходить стурбованість, як влаштуватися на майбутнє.
