Шлюб чесний і непорочний
У вінчанні молодятам Церква просить «шлюб чесний і непорочний». Ось і апостол Павло пише, що «благодать Божа, що спасає всіх людей» навчає нас відкидати безбожність і мирську хіть «тверезо, праведно і благочестиво» жити в цьому світі (Тит. 2,11-12). Коментуючи це місце, святитель Філарет зауважує, що «дівоцтво і шлюб не для всіх, але цнотливість для всіх». Звідси виникає питання: як можна зберегти цнотливість, вступаючи в шлюб? Справа в тому, що не можна протиставляти цнотливість християнському шлюбу: і те, і інше є чеснотою, а чесноті можна протиставити лише гріх, порок, пристрасть. Саме тому подружжя, вступаючи в християнський шлюб, приймаючи таїнство вінчання, і в подальшому зберігають цнотливість, якщо тільки не відбувається зради.
А ось із зрадами або перелюбством все трохи складніше, тому що сьогодні, вже після всім нам відомих слів Христа (Мф. 5, 28), виконання цього гріха вже відноситься не тільки до сфери дій, але і до сфери помислів. Зараз буває складно навіть по місту пройтися так, щоб в поле зору не потрапила якась блудна картинка. Тому і берегти подружню вірність стало складніше.
«Дівоцтво і шлюб не для всіх, але цнотливість для всіх»
Святитель Філарет (Дроздов)
За словами святителя Філарета перелюб є звернення подружньої любові до сторонніх. Мені здається, що це дуже важливе визначення, яке варто постійно тримати в своїй пам’яті. Виходить, що ми розтрачуємо призначену для близької людини любов на сторонніх людей.
Далі святитель Філарет в обов’язок подружжя ставить народження дітей. Він не вказує на їх кількість, можливо залишаючи це питання на розсуд самого подружжя, але підкреслює, що союз чоловіка і дружини має важливе значення у ставленні до Промислу Божого: «Бог, створивши перших людей, їм самим та їхнім нащадкам довірив подальше творити людей на світ, довірив як продовження Своєї творчої дії. Який великий дар!».
Християнський ідеал дружини
Як, в принципі, і варто було очікувати, міркування святителя Філарета дуже не сподобалися б сучасним феміністкам. Виходячи з біблійного оповідання про створення Єви, він робить висновок, що жінка була створена для того, щоб:
1. бути близькою серцю чоловіка;
2. будучи часткою чоловіка, бути розташованою на покору й покірність йому;
3. полегшити взаємне повідомлення досконалості, думок і почуттів і тим самим зробити весь рід людський немов одним тілом.
Комусь, можливо, не сподобаються деякі з перерахованих положень, але не потрібно забувати, що святитель Філарет відносить їх до християнського ідеалу дружини, а якщо цей ідеал не доступний нам сьогодні, то це аж ніяк не означає, що не має права на існування. А феміністки можуть взагалі не турбуватися, бо вони християнками по суті не є, тому ніхто і образ християнської дружини на і них приміряти не стане.
Батьки і діти
Досить цікаві міркування святителя Філарета щодо наречення імен дітям. В руській традиції ми звикли прив’язувати дату народження дитини до святого, якого Церква вшановує в цей або найближчі дні, але тут деякий нюанс, що упускається нами. Святитель Філарет вказує, що християнські батьки повинні шукати своєму чаду не тільки благе майбуття на цій землі, «а й в союзі їх земного буття з небесним». Звідси випливає, що імена варто давати з думкою про благочестивих предків, адже їх «душі здатні дати дієве благословення нащадкам». Сьогодні у більшості з нас з благочестивими нащадками проблеми, тому ми і стали нарікати дітей на честь святих.
Це традиція, не правило, але традиція, що має важливе значення, адже молитви і благословення святих, безумовно, благотворно впливають на людину. «Але при тому, – уточнює святитель, – особливо благо немовляті, якому дають ім’я святого не за звичаєм тільки, але по вірі і любові до святого». Мені здається, що це уточнення варто врахувати тим, хто ще чекає народження дітей, адже дійсно, благословення святого буде на нашому чаді, якщо ми самі любимо і молимося цьому святому. Тому іноді варто закрити календар і просто почитати житія святих, а раптом якийсь з них западе нам в серце, ми полюбимо цього святого і захочемо його ім’ям наректи і своє чадо, щоб воно успадкувало кращі якості свого небесного покровителя.
Іноді варто закрити календар і просто почитати житія святих, а раптом якийсь з них западе нам в серце, ми полюбимо цього святого і захочемо його ім’ям наректи своє чадо.
Не оминув святитель Філарет і питання виховання дітей. Згідно з його думкою, перша освіта, яку потрібно дати дитині, має полягати в засвоєнні істин віри в зрозумілому для чада вигляді:
«До вступу в школу належить розвинути в ньому чисте, просте вірування в могутність, святість і благодать Бога, який створив все, люблячого все добре, засуджуючого гріх, але милуючого і спасаючого грішників, що каються і бажаючих виправлення. Доводьте дитину до думки про Божество поступово, скажіть їй мовою зрозумілою: «Ти бачиш навколо себе різні речі і знаєш, що кожна з них ким-небудь зроблена: будинок побудований архітектором, картину написав живописець, квіти посадив і виростив садівник. Отже, треба тобі знати, хто зробив світле сонце, небо, зірки, – все це створив Бог, загальний Отець наш, Отець усіх людей».
Про що говорить повчання святителя Філарета для нас сьогодні? Про те, що з дітьми треба розмовляти (а не «сидіти» в смартфоні), підштовхувати їх до роздумів про речі надмірні. Пам’ятайте, як Соломонія Маккавей, до останнього ще живого, до речі, наймолодшого сина звернулася, наставляючи його на мужній мученицький подвиг: «Благаю тебе, моя дитино, поглянь на небо й землю і, бачачи все, що на них, пізнай, що все Бог створив з нічого і що так стався і рід людський» (2 Мак. 7, 28).
Розмірковуючи про обов’язки батьків, святитель Філарет не забуває і про обов’язки дітей. Він нагадує значення п’ятої заповіді Декалогу і робить висновок, що діти повинні:
1. шанобливо ставитися до батьків;
2. коритися батькам;
3. піклуватися про батьків під час хвороби і старості;
4. після смерті батьків, молитися за спасіння їх душ і виконувати їх заповіт, що не суперечить християнським нормам життя.
Осередок суспільства
Останнє, про що хотілося б сказати, це звучить сьогодні як докір повчання святителя Філарета щодо значення сім’ї для держави. Він пише, що сім’я древніша держави, від чого робить висновок: «Тому життя сімейне у ставленні до життя державного є деяким чином корінь дерева. Щоб дерево зеленіло, цвіло і приносило плід, треба, щоб корінь був міцний і приносив дереву чистий сік».
З одного боку зараз ми все частіше і чуємо і бачимо, що інститут сім’ї руйнується, втрачає свою цінність, з іншого – нас намагаються переконатити, що «незалежна Церква» – фундамент державності, а насправді, все набагато простіше. Досить просто зберегти сім’ю, тоді і «корінь» державності не згниє, і християнської моральності в світі стане трохи більше.
«Щоб життя державне сильно і правильно розвивалося, процвітала освіта, приносила плід загального добробуту, – для цього треба, щоб життя сімейне було міцне благословенною любов’ю подружжя, священною владою батьківською, дитячою шанобливістю і послухом, і щоб внаслідок того з чистих стихій життя сімейного природно виникали настільки ж чисті начала життя державного», – підсумовує святитель.
* * *
Завдяки дню пам’яті святителя Філарета ми сьогодні торкнулися простих і доступних, але важливих тем. Якби кожен, що іменує себе православним, громадянин нашої країни постарався у своєму житті хоч трохи втілити те, про що було сказано, то, думаю, що багато чого змінилося б на краще. Немає нічого кращого, ніж стежити за своїм духовним життям, не звертаючи уваги на інших, оскільки давати відповідь на Суді доведеться за себе, за свою сім’ю і своїх дітей, а не за інших.
