Внутрішнє відчуття необхідності очистити себе від гріхів і наблизитися до Бога має бути тим фактором, який визначає частоту сповіді.
Про це розповів викладач Київської духовної академії диякон Андрій Музольф.
«У церковному Статуті ніде не прописано, скільки саме разів варто людині приступати до Таїнства Сповіді. Та й взагалі, частота участі людини в Таїнствах Церкви є особистою справою самої людини, на яку Церква ніколи не намагалася накласти свої зобов’язання. Церква може рекомендувати людині, як вчинити в цій ситуації, зокрема – при визначенні того, скільки разів потрібно сповідатися у Великий піст, але вона ніколи не зобов’язує робити це частіше», – наголосив отець Андрій.
Він нагадав, що святі отці завжди наполягали на тому, що сповідь – це, перш за все, найкращий засіб для боротьби людини з гріхом, отже, і людина, яка хоче подолати гріхи, повинна якнайчастіше приступати до сповіді.
«Сповідь як така потрібна зовсім не Богові, а нам самим. Господь від кількості наших приходів на сповідь не стане ні біднішим, ні багатшим. Але водночас Він і любити нас від цього не стане ні більше, ні менше. За словами преподобного Єфрема Сиріна, Бог хоче почути від нас наші гріхи не тому, що не знає їх, але тому, що Йому завгодно, щоб ми через сповідь прийшли до усвідомлення своїх гріхопадінь. А святитель Іоанн Златоуст додає: «Бог вимагає від тебе признання не для того, щоб покарати, а щоб простити, не для того, щоб Йому впізнати твій гріх, – хіба Він і без цього не знає? – але для того, щоб ти дізнався, яку провину Він прощає тобі», – підсумував отець Андрій.
