7.2 C
Lutsk
Понеділок, 20 Вересень, 2021
Творіння святих отців

Святі отці – про те, що необхідно зробити перед тим, як іти до храму

Перед тим, як підеш у церкву, молися у келії своїй.

Преподобний Антоній Великий (IV століття).

Ідучи в церкву, думай, що ти в дім Царя Небесного ідеш, де зі страхом та радістю стояти слід, так, як на небі перед Небесним Царем…

Святитель Тихон Задонський (1724-1783).

 

Коли в церкву ідеш і з церкви приходиш, треба читати “Достойно есть“. А коли в церкву прийдеш, зроби три поклони: “Боже, милостив буди мне” та ін.

Преподобний Амвросій Оптинський (1812-1891).

 

Треба приходити на служби до дзвону, щоб дзвін заставав вас уже в храмі. Чому так? Тому що у цей час Матір Божа входить у храм.

Преподобний Варсонофій Оптинський (1845-1913).

У церкву на всяку службу спіши прийти до початку та до кінця не йди, бо не отримаєш у допомогу Божої благодаті та будеш завжди з закам’янілим серцем. Під час служби старайся з того, що читається та співається, нічого не пропускати, а то будеш розсіяним.

Преподобний Іосиф Оптинський (1837-1911).

Ті, хто йдуть на богослужіння та їдять, добровільно кладуть на себе непотрібну і шкідливу тяжкість та завчасно заглушають серце своє для молитви, перегороджуючи до нього доступ святих помислів та святих відчуттів.

О, розбещення серця людського. На світські зібрання ідуть, прекрасно одягнувшись, з веселими обличчями та проводять там час весело, у живому спілкуванні; а в церкву ідуть як-небудь одягнувшись, з лицями, які висловлюють звичку або примушення, і стоять тут часто нудьгуючи та позіхаючи, не знаючи, що треба робити у храмі, для чого прийшли сюди, як ніби тварина, яка у всьому облагодіяна від Творця, нічого сказати, як ніби улюбленому чаду Небесного Отця, за якого пролита та проливається Кров Єдинородного Сина Божого, нічого сказати через любов та вдячність? Як ніби людині, якій приготовлено безкінечне Царство, не варто і потурбуватися про те, як би у нього ввійти? Чи це християни?

Коли входиш у храм, говори: поклоняюся Тобі, Господу Богу моєму, що живе у храмі цьому.

Св. праведний Іоанн Кронштадтський (1829-1908).

У храм збираєшся з того моменту, коли прокидаєшся та знаєш: я іду на зустріч з Живим Богом. І оядгаєшся по-іншому, і готуєшся по-іншому, і стараєшся, щоб розмов зайвих не було, щоб ніщо недостойне не розсіювало тієї глибини, у якій тільки і можна пережити зміст храму. І дорогою ідеш серйозно; ідеш, як на зустріч з дуже значимою та дуже любою людиною, не розсіюючись на пусті думки, а знаючи: я іду на зустріч = ну, скажімо просто, з любимою, найдорожчою людиною, яка у мене тільки є на світі.
За церковними правилами дорогою слід було читати молитви.

Коли доходиш до самого храму, зупиняєшся на мить: це дім Божий, це Божий уділ. І хрестишся перед ним не тільки на ікону, яку видно, але і на сам храм: це місце проживання Бога. Вступаючи у нього, ми говоримо: Вниду в дом Твой, поклонюся ко храму святому Твоему во страсе Твоем. І, переступивши поріг, зупиняєшся, не поспішаєш нікуди, стоїш мить, тому що ти ввійшов в уділ Божий. І тому людина кладе на себе хрест: Во имя Отца и Сына и Святого Духа. Я ввійшов у Божий уділ во ім’я Боже, я не принесу у цей уділ нічого, що недостойне Його. Точніше, все, що недостойне, повинно бути тут очищене, омите покаянням та оновленням душі.

Протягом усього тижня ми, можливо, не жили достойно. І ось коли у недільний день ми входимо у храм, кладемо хрест на себе, то повинні зупинитися і, як митар, сказати: Господи, будь милостив мне, грешному! Я прийшов у місце, де Твоя сила мене може обновити, де Твоя любов мене може обняти, де Ти можеш мене навчити Своїм словом, очистити Своєю дією, змінити, оновити до кінця. Навіть священник повинен приходити, зупинятися та говорити: Господи, будь милостив мне, грешному! Я входжу в область, яка немов вогнем говорить; як би мені не згоріти! Я буду промовляти слова такі святі, що вони можуть обпекти мої вуста, запалити мою душу, або спопелити її, якщо я їх промовлю недостойно, з неправдою та лицемірством, з відсутністю правдивості. Я зустріну Христа у цьому храмі: підійду до ікони, поділую цю ікону. Як я її поцілую? Як Іуда поцілував Христа, коли хотів Його зрадити? Або як дитина цілує матір? Або як з благоговінням ми цілуємо руку людини, яку поважаємо більше всіх на світі?

Антоній, митрополит Сурозький (1914-2003).
Переклад з рос. Любові Максимчук

Вас може зацікавити

Про читання творінь святих Отців. Святитель Ігнатій Брянчанінов

Редактор Головний

До чистого створіння Божого диявол не наближається, – прп. Паїсій Святогорець

Редактор Головний

Прп. Єфрем Сирін – про чесноти

Редактор Головний