Я бачив душі, які хоча і були несправедливо скривджені, добрими помислами переборювали неправду, і Благодать омивала їх у цьому житті.
Багато років тому мене відвідав побожний християнин – людина проста і добра. Він просив мене помолитися за його дітей, щоб Христос просвітив їх і, досягши свідомого віку, вони не почали нарікати на своїх родичів за ту велику несправедливість, яку ті їм зробили.
Потім він розповів мені, у чому була справа, і я зрозумів, що він, дійсно, був людиною Божою. Він був старшим з п’яти дітей свого батька, і після того, як той несподівано помер, замінив його своїм братам і сестрам. Як добрий батько він невтомно працював, примножував майно, земельні ділянки, забезпечував сім’ю. Двох сестер видав заміж. Молодші брати теж оженилися і всі гарні угіддя, оливкові сади та інше забрали собі, а йому залишили безплідні, піщані ділянки. Нарешті, сам він теж оженився, й у нього народилося троє дітей.
Він був уже літньою людиною і думав про те, що його діти, подорослішавши, зрозуміють, що з ними обійшлися несправедливо, і почнуть нарікати. «Я не засмутився через цю несправедливість, – говорив він мені, – тому що читаю Псалтир. Одну кафізму ввечері і дві перед світанком. Я вже майже вивчив Псалтир напам’ять, і в жодному псалмі не говориться, щоби люди несправедливі процвітали, але говориться, що за людей праведних промишляє Бог. Мені, отче мій, не шкода тих ділянок, які я втратив, – мені шкода моїх братів, що гублять свої душі».
Читати також: Як наповнився брехнею світ, – прп. Паїсій Святогорець
Ця благословенна людина поїхала. Наступного разу він відвідав мене приблизно через десять років. Він прийшов дуже радісний і запитав: «Чи пам’ятаєш ти мене, отче, чи пам’ятаєш?» – «Так», – відповів я йому і запитав, як його справи.
«Зараз, – розповідає, – я став багатим!» – «Як же це, брате, ти став багатим?» – «А от як: ті негідні піщані ділянки, що в мене були, дуже піднялися в ціні, тому що були розташовані на березі моря. Зараз у мене багато грошей, і я прийшов до тебе для того, щоб запитати, що мені з ними робити». – «Побудуй, – кажу, – своїм дітям будиночок і відклади якісь кошти їм на навчання – поки вони не стануть на ноги». – «Дітям, – відповідає, – я вже відклав, але все одно залишається багато». – «Тоді допоможи бідним – спочатку родичам, а потім і іншим». – «Уже допоміг, отче, але все одно залишається багато!» – «Пожертвуй гроші на будівництво храму і каплиць у вашому селі». – «І на це пожертвував, але все одно залишається багато!»
Тоді я сказав йому, що буду молитися, щоб Христос просвітив його творити добро там, де в цьому є найбільша необхідність. Потім я запитав: «А як поживають твої брати, де вони?» Він розплакався і крізь сльози проговорив: «Не знаю, отче мій, навіть і сліди загубилися. Ділянки в селі, сади й угіддя вони розпродали. Де вони зараз – я не знаю. Спершу виїхали до Німеччини, потім до Австралії, і зараз про них ні слуху, ні духу».
Читати також: Несправедливість збирає гнів Божий, – прп. Паїсій Святогорець
Я не знав, що він так засмутиться через братів, і пошкодував, що запитав про це. Потім я втішив його, і він пішов у мирі. Я сказав йому: «Давай будемо разом молитися, щоб і про них теж дістати радісні звістки».
Потім мені на пам’ять прийшов наступний псалом: «Я бачив беззаконного, як він пишався і розростався, неначе кедр ліванський. А коли я пройшов, його вже більше не було; шукав його, та знайти було годі». З його нещасними братами сталося саме це.
Отже, нема нічого гіршого за неправду. Намагайтеся ж мати благословення Боже на все, що б ви не робили.
