8.5 C
Lutsk
П’ятниця, 29 Березень, 2024
Всі новини Інтерв’ю

Стараємося показати, що Церква нині є місіонером, миротворцем та завжди закликає до єдності, молитви і миру

Два роки… Здається, що це лише одна мить для світової історії. Два роки – це лише згадка у кілька слів для історії Церкви. Два роки – це зовсім мало і для життя однієї людини. Та все ж це цілих два роки, більше 600 днів, а годі й рахувати, скільки це годин чи секунд… Та все два роки – це дуже багато для дитини.

Порівняти б тільки, якою є новонароджена дитина, а якою – дитина у віці двох років. Перша – потребує батьківської любові, турботи та опіки, така крихітна, безпомічна та беззахисна. Друга – уже так добре ходить, мало говорить, але все розуміє, прагне хоч і часткової, але вже самостійності, та все ж іще потребує підтримки старших.

Саме другу річницю, 11 червня 2021 року, у день памяті святителя Луки Кримського, відзначила Свято-Володимирська громада села Веснянка Ківерцівського благочинного округу. Відзначила особливо: відкриттям приміщення недільної школи. Тож уже опісля святкувань з цієї нагоди спілкуємося з настоятелем громади свящ. Віктором Обдаром про заснування громади у селі, будівництво храму та життя громади нині.

До початку 2011 році релігійної громади у Веснянці як такої не було. Село було приписним, тож православні віряни відвідували Свято-Миколаївським храм м. Ківерці. Власне, саме 2011 рік став переломним. Кілька активних відомих селян виступили ініціаторами будівництва власного храму у Веснянці. Зі словами: “Ну що, хіба ми не зможемо? Хіба з Божою допомогою не збудуємо храм?”  люди поїхали до керуючого єпархією митрополита Луцького і Волинського Ніфонта за благословінням на цю добру справу. Владика благословив, і вже 26 червня 2012 року архімандрит Аліпій (Сапіга) звершив чин закладення каменю та освятив місце під будівництво храму, небесним покровителем якого обрали князя Володимира, великого святого, Хрестителя Русі. Насправді, це теж неспроста. Серед ініціаторів будівництва у Веснянці храму був раб Божий Володимир Миколайович Кіп. Саме за його кошти, виручені з продажу батьківської хати, придбали цеглу для церкви. Дізнавшись про це, владика Ніфонт благословив: “Оскільки цей раб Божий виступив з ініціативою та вніс таку пожертву, значить і сам його небесний покровитель воліє і бажає, щоб храм був на честь його святого імені”.

Перші роки громада існувала без настоятеля, а будівництвом опікувався благочинний Ківерцівської округи прот. Олександр Кондратюк. На початках до Веснянки регулярно приїздили священники, як от на свято Пасхи освячувати великодні кошички. До того ж, в останню неділю жовтня на приході було торжество, з нагоди якого збиралися люди, священники та звершувався молебень.

Відтак, маленькими кроками на приході почалося церковне життя, зажевріла лампада спільної молитви, спільних старань та трудів, які покладалися на благо будівництва храму. З Божою допомогою, з 2013 року та до кінця 2014 уже були зведені стіни майбутньої церкви. Великих спонсорів чи меценатів у веснянців не було, тож будували власними силами. Чоловіки – виконували фізичну роботу, а жінки збирали пожертви.

І ось 10 червня 2015 року указом митрополита Ніфонта було призначено о. Віктора Обдара настоятелем Свято-Володимирського храму с. Веснянка. З того часу зародилося на парафії і літургійне життя. Батюшка пригадує, що уже за тиждень після свого призначення вдалося облаштувати тимчасове приміщення та 5 липня звершили першу Божественну літургію. З того часу село почало духовно оживати, до церкви потягнулися люди. “Тиждень будуємо, а в неділю прихожани відразу бачать результат – що та як зробили нового”, – розповідає о. Віктор та додає, що тоді саме тривали роботи з накриття даху. Опісля приступили і до внутрішніх робіт та облагородження території. І вже 11 червня 2019 року храм був освячений владикою Нафанаїлом.

“Ми зайшли у храм, коли був виконаний тільки перший чорновий етап внутрішніх робіт, стіни пошпакльовані були лише перший раз, підлога була залитою теж тільки у чорновому варіанті. Ні плитки не було, ні опалення. Але ми поставили тимчасовий іконостас і зайшли у храм. Звісно, ми не мали ані нових підсвічників, ані Голгофи (Розп’яття). Нині багато чого вже є. Наші прихожани, бачивши, що потрібно, жертвували”, – пригадує о. Віктор.

До того ж, за два останні роки православним вірянам Веснянки спільними зусиллями вже вдалося придбати новий іконостас та плитку на підлогу. Це все чекає свого часу – того моменту, коли завершиться чистова робота на стінах. Особливо важким був останній рік – рік будівництва недільної школи. Адже роботи, направду, вистачило усім. О. Віктор навіть жартує, що ходив до церкви як на роботу: у будні – на будівництво, у вихідні та святкові дні – на службу. А все тому, що відкриття планували приурочити саме до другої річниці з дня освячення храму.

“Вимріювали ми цей час, саме цю дату. Усі наші ресурси, старання та можливості були спрямовані на те, щоб показати, що Церква в умовах звершення свого служіння сьогодні є місіонером, Церква є миротворцем, Церква сьогодні, як і завжди, заликає до єдності, молитви і до миру”, – наголошує о. Віктор.

Насмілююся також запитати: чому питання про будівництво окремого приміщення для недільної школи підняли, як на мене, так рано, коли ще чимало роботи у храмі.

На це батюшка пояснює, що за два роки роботи з дітьми на приході побачив у цьому нагальну потребу. Адже, переконує, діти – різні, вони галасливі, неординарні, креативні, тож їх певною мірою сковує та атмосфера, що панує в храмі.

“На заняттях у нашій недільній школи часто відбуваються різні майстер-класи, ми переглядаємо дитячі пізнавальні мультфільми, на церковну тематику. Тож окреме приміщення дає дітям можливість бути самими собою. Уже в храмі ми проводимо заняття практичного спрямування. Зокрема, коли знайомимо дітей з облаштуванням церкви: що таке аналой, підсвічник, панікадило, діти споглядають на це все, мають змогу доторкнутися до всього”, – зазначає священник та додає, що приміщення недільної школи вийшло комплексним. На першому поверсі облаштували котельню та паркінг для велосипедів прихожан, а на другому – сучасний кабінет на одну групу (20 діток), з усіма комунікаціями, інтернетом, партами, дошкою та монітором.

На урочисте відкриття приміщення недільної школи, з благословіння керуючого єпархією архієпископа Волинського і Луцького Нафанаїла, прибув вікарій єпархії єпископ Камінь-Каширський Афанасій. Серед гостей були і секретар єпархії прот. Миколай Бондарук, благочинний округи прот. Олександр Кондратюк, священники з навколишніх парафій, а також мешканці села та гості. Як і годиться, дійство розпочали із молитви у храмі, звершили молебень та подякували Богу за усі його великі благодіяння.

Опісля владика Афанасій перерізав символічну стрічку перед будівлею недільної школи та освятив нове приміщення. А діти презентували присутнім вітання, у яких розповідали про те, з якого часу почали існувати церковно-прихідські школи, що були спрямовані саме на вивчення Слова Божого. Особливістю святкування стало вручення свідоцтв про успішне завершення навчання у недільній школі першим випускницям – Дарині та Анастасії.

На завершення та на згадку про цей захід владика Афанасій вручив усім присутнім дітям роздав подарунки – аскорбінки та конвертики з печивом, магнітиком та листівкою з привітанням.

На святі панувала по-справжньому сімейна атмосфера. Територія навколо храму, без перебільшення, ожила, об’єднавши віруючих у спільній молитві та справі. Завершували дійство смачними частуваннями.

…Завершуючи, знову згадую про два роки. Ніби так мало часу минуло, а скільки всього у Веснянці вдалося зробити. Парафія, не побоюся цього слова, стала прикладом того, як об’єднати громаду навколо храму, як зацікавити дітей ходити на службу та відвідувати недільну школу. Доказом цьому є той факт, що щонеділі у храмі не менше 20 причасників, а на свята ця цифра зростає увічі, а той утричі. І це при тому, що за офіційними даними у селі мешкає орієнтовно 230 жителів.

Тож цифри приємно тішать і водночас свідчать про те, що проповідь про Христа лунає у храмі, люди слідують Йому та з’єднуються з Ним у Святому Причасті. А це означає, що попри всі незгоди та гоніння, Українська Православна Церква продовжує жити на гідно нести свою місію.

Любов МАКСИМЧУК (для газети “Дзвони Волині”)

Вас може зацікавити

29 серпня 2021 року – календар з повчанням

Редактор Головний

Війна забрала життя двох рідних братів: клірики єпархії звершили Чин похорону загиблого захисника

Редактор Головний

26 грудня 2021 року – календар з повчанням

Редактор Головний