Вперше ікона Божої Матері «Призри на смирення» згадується у Псковському літописі у 1420 році. Стародавній образ «Призри на смирення» не дійшов до наших днів. Проте один зі списків стародавньої ікони у Київському Свято-Введенському чоловічому монастирі у серпні 1993 року дивним чином відобразився на склі.
Настоятель Введенської громади ігумен Даміан звернув увагу на потемнілі фарби ікони, що знаходиться в дерев’яній рамі під склом. Було прийнято рішення запросити реставраторів, щоб визначити причини зміни барвистого шару.
Однак 1 серпня, в день пам’яті прп. Серафима Саровського, коли рама зі склом була знята, присутні побачили, що тональність фарб на іконі не змінилася, а на склі із зворотного боку з’явився чудовий сріблястий відбиток, в точності повторивши силуети Богоматері і Немовляти, хоча ікона була розташована таким чином, що абсолютно не торкалася скла.
Дослідженням відбитка зайнялися київські вчені та в результаті проведених експериментів було доведено, що відбиток – органічного походження і являє собою нерукотворне відображення образу. Цікаво, що на білому тлі відбиток виглядає позитивом, а на темному – негативом. Вчені так і не змогли пояснити, що послужило запуском механізму утворення зображення ікони на склі.
Згодом скло, на якому з’явився відбиток, помістили в кіоті поруч з іконою. І від ікони Божої Матері, і від відбитка на склі чимало вірян за своїми молитвами отримують зцілення.
Наказом Священного Синоду Української Православної Церкви від 22 листопада 1995 року святий образ Божої Матері «Призри на смирення» був визнаний чудотворним.
