3 C
Lutsk
Субота, 16 Жовтень, 2021
Публікації

Слово про безплідне покаяння

Із притчі Спасителя про багача та Лазаря ми, серед іншого, дізнаємося ту велику істину, що після смерті покаяння немає. «Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, – волав багатий з пекла, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім!… ». (Лук.16:24). Але що відповідав йому Авраам? «Авраам же промовив:Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас ». (25-26). Звернувся багатий і з другим проханням до Авраама, а саме, щоб послати Лазаря до його братів попередити, щоб надалі ті жили благочестиво й побожно. Але й це прохання не було виконано.
Здавалося б, це вчення Спасителя про посмертну долю безтурботних грішників ми невпинно повинні мати перед очима та зберігати в своєму серці. Але це потрібно не тільки знати розумом, але й на підставі цієї науки потрібно будувати життя наше за законом Божим. Але, на жаль, до вчення Спасителя нам начебто й діла немає. Ми всупереч Його застереженню живемо так, ніби й Бога немає, і майбутнього життя немає, і нічого немає, не було й не буде. Що ж, невже ви думаєте, все це даром пройде нам? Аж ніяк! Повірте, що ми всі, якщо не виправимося, неодмінно так само колись будемо волати, як той багатий у пеклі. І ось послухайте, як відтворює один із святих Отців крик грішника по смерті:
” Ніщо, – говорить св. Єфрем Сирин, – не допоможе нам в страшний день суду. Кожен із тягарем своїх гріхів постане й буде чекати праведного засудження. Один за одного не відповідатиме, але кожен сам повинен буде дати відповідь за себе. О, убога людино! Коли праведні зрадіють і отримають від Бога вічне царство, славу та вінці, багато тоді почнеш сумувати й нарікати ! Гірко заплачеш тобі, грішнику, і з криком будеш говорити : “горе мені непутящому, що вчасно не скинув із себе тягар гріховний. Якби скинув, тепер би наситився небесними благами та й з Ангелами перебував. Яка ж жорстока короткочасна краса цього віку! За гріховні насолоди до вічних муж себе осуджую, і за плотську хіть вічного вогню заслуговую. Праведний суд Божий: і мене кликали, а я не послухав, мене вчили, а я не звертав уваги.
Говорили мені, що за гріхи чекає мене вічна мука й гірке каяття; але я про це не дбав і тому не вірив. Скільки ж погубив я часу, нещасний, в легковажності та лінощах. І як спокусив мене цей марнотний світ? Адже бачив я тих, хто трудився заради Бога: і тих, хто постили, і тих хто опікувався вдовами та сиротами; але на все це не звертав уваги. Чув читання Божественних книг, але не вважав це вартого своєї уваги та сміявся над тими, хто їх читав.
Горе ж мені, що не слухав тих, хто хотів мене врозумити, і ось тепер гірко, з криком плачу, але не почує мене Бог. Горе мені, бо я сам себе погубив і сам вчинив наругу над собою. Краще б мені було, коли я ще в тілі був, і трудитися, і постити, і плакати, ніж отримати тепер у цім місці страшні муки. Хіба ж допомогли мені багатства та слава світу? Хіба не залишилися вони позаду мене? Сам же я гину, на люті муки засуджений!».
Із сумом скажемо ми, після святого мужа, що запізніле каяття є безплідним! Прірва велика утвердилася там між праведними і грішними, то одні до інших не можуть перейти, навіть коли б і хотіли. То ж що буде, коли ця країна вічного мороку, вічної смерті раптово відкриється і перед нами, і нас суд Божий застане неготовими? Чи вистачить у нас стільки сліз , щоб оплакати свою сліпоту і оману, через які ми не хотіли, або не вміли користуватися дарованим від Бога часом?
Щоб уникнути цих гірких і непотрібних сліз, будемо невпинно пам’ятати, що життя наше коротке та раптово може перерватися. Що суд Божий уже при дверях, а після смерті покаяння вже немає. Тому, уже негайно ми маємо збагачувати себе тим, що піде з нами у вічність, тобто добрими справами. Найбільший ворог самому собі той, хто живе так, наче йому й вмирати ніколи не прийдеться. Амінь.
прп. Єфрем Сирін про суд і покаяння 

Вас може зацікавити

Воздвиження Хреста Господнього – історія

Редактор Головний

Нерадіння про дітей є найбільшим з усіх гріхів! – Поради свт. Феофана, які принесуть користь духовному життю

Редактор Головний

Архімандрит Андрій (Конанос) – про інформацію, яка формує нашу особистість, або у чому брехня нашого часу

Редактор Головний