Із притчі Спасителя про багача та Лазаря ми, серед іншого, дізнаємося ту велику істину, що після смерті покаяння немає. «Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, – волав багатий з пекла, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім!… ». (Лук.16:24). Але що відповідав йому Авраам? «Авраам же промовив:Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас ». (25-26). Звернувся багатий і з другим проханням до Авраама, а саме, щоб послати Лазаря до його братів попередити, щоб надалі ті жили благочестиво й побожно. Але й це прохання не було виконано.
Слово про безплідне покаяння
