Слово «акафіст» означає – радісне моління. Нещодавно почув, що існує «заупокійний акафіст». Правда це чи ні? І якщо це правда, то чому там радіти?
Володимир Коновал
Відповідає протоієрей Сергій Успенський:
– Слово «Акафіст» означає буквально з грецького «несідален», несідальна пісня, тобто пісня, яку співають не сідаючи. Спочатку і довгий час термін застосовувався тільки до тексту, що позначається в руському обиході як Акафіст Пресвятій Богородиці або Великий акафіст, або Акафіст Пресвятій Богородиці «Радуйся, Невесто Неневестная». Всі акафісти, написані пізніше і до цього дня, були складені в наслідування цього найпершого акафісту, який і дав формальну схему всім існуючим нині акафістам.
Жанр акафісту набув широкого поширення в Руській Церкві в XIX і початку XX століть. До 1901 року цензорами духовного відомства було схвалено до друку 158 акафістів.
І, дійсно, існують «Заупокійний акафіст» і «Акафіст за єдинопомерлого». Їх структура подібна до всіх інших існуючих акафістів. Після кукулія (шапки) слідує 12 великих строф (ікосів) і 12 менших строф (кондаків).
Радіти ж або журиться під час молитви – це залежить від внутрішньої налаштованості і від молитовних прохань, які містяться в Акафісті, що читається, а не від його назви.
