В окремих випадках священнослужитель може не відразу відпустити гріхи людині, яка сповідається.
Якщо гріхи постійно повторюються або є найбільш тяжкими, вони, за рішенням духовника, можуть бути пробачені тільки після виконання особливого послуху – епітимії.
У перекладі з грецької мови це слово означає «заборону». Але за своїм духом воно є не покаранням, а церковно-виховним засобом, що має не гнітити людину, покладаючи непосильні тяготи, а затвердити в ній покаянний настрій. Епітимія – це своєрідна пам’ятка, урок, вправа, що привчає до духовного самовдосконалення.
На свій розсуд і залежно від ситуації, священник може накласти на людину деякі різновиди епітимій, визначивши термін їх здійснювання. Це можуть бути поклони під час богослужінь або домашнього молитовного правила, додаткові молитви, піст, милостиня, духовне читання тощо.
Після того, як пройде строк приписаного послуху над людиною, яка добросовісно його виконає, священник традиційно читає особливу «розрішительну молитву».
