| Седмиця 15-а після П’ятидесятниці. Глас 5. День пісний . |
 Дозволяється їжа з олією.
|
Віддання свята Різдва Пресвятої Богородиці. 
Сщмч. Автонома
, єп. Італійського (313). Прп. Афанасія Висоцького, Серпухівського чудотворця (1395).
Сщмч. Корнута, єп. Нікомідійського (Іконійського) (бл. 249-259) . Мч. Юліана і з ним 40 мучеників (IV). Прп. Вассіана Тіксненського (1624). Перенесення мощей прав. Симеона Верхотурського (1704). Сщмч. Феодора єп. Александрійського.
Сщмчч. Феодора, Іоанна, Миколая пресвітерів і мч. Олексія (1937).
Боянської ікони Божої Матері (1994). Друге знайдення Малочернеччинського образа Христа Спасителя “Хліб життя” (2012).
Євангельські Читання
Гал., 207 зач., III, 15-22. Мк., 23 зач., VI, 7-13, і за четвер (під зачало): Гал., 208 зач., III, 23 – IV, 5. Мк., 25 зач., VI, 30-45. Богородиці: Флп., 240 зач., II, 5-11. Лк., 54 зач., X, 38-42; XI, 27-28.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
У Євангеліє є такі слова: “І бігли туди пішки з усіх міст… і зібралися до Нього”, – це в пустелю Віфсоїдську, де було звершене дивне насичення п’яти тисяч п’ятьма хлібами і двома рибами.
Що ж тягнуло так народ до Господа? Співчуття до Божественного. Божество Господа, приховане під покровом людського єства, показує себе у слові, ділі, думці та у всьому, що видно було у Господі.
Проявлення Божества пробуджувало приховане у серці почуття Божества і через нього привертало до Господа. Утримати такий рух ніхто не має влади, не тільки сторонній, але й той, хто відчуває його, тому що він глибший і сильніший всяких інших рухів.
Те ж Божественне, яке проявилося потім Спасителем, привертало до Нього людей різних народів. Теж діялося в історії Церкви і відбувається до сьогодні.
Малий слід Божественного притягує до себе. Що ж виходить з усього цього усюдного та всечасового досвіду прагнень нашої душі до Божественного?
Те, що Божественне, що надприродне, що і Божество, джерело його. Це прагнення лежить в основі нашої душі та становить її природу, як це може бачити з розумових, естетичних чи інших турбот наших.
Але в природі не може бути брехні та неправди; відповідно, немає їх і в цьому прагненні до Божества. Звідси виходить, що Бог і Божественне є, і що природознавці, які відкидають надприродне, йдуть проти єства душі людської.
