Входження людини у Церкву розпочинається за допомогою таїнства Хрещення. Однак це тільки перша сходинка духовної драбини, за допомогою якої християнин зможе досягти порятунку. Для того, щоб стати повноцінним членом Церкви, а в майбутньому громадянином Неба, цього не достатньо. Потрібно щось більше – це стати своїм у спільноті Церкви, тобто воцерковитися.
Що ж значить воцерковлення?
У вузькому сенсі воцерковлення – це священний обряд, який робить священник над немовлям після Таїнства Хрещення на 40-й день після народження.
Однак у більш широкому сенсі воцерковлення – це приєднання віруючого до Бога і Церкви, участь у всій повноті церковного життя, перш за все в таїнствах Церкви і богослужіннях, а також засвоєння православного віровчення й духовне вдосконалення.
У наш час термін воцерковлення розуміється людьми по-різному. Так склалася історія у минулому ХХ столітті, що більшість людей, будучи членами Церкви формально, тобто хрещеними, в атеїстичні часи не мали можливості проводити справжнє церковне життя. Однак у 90-ті роки, коли Церква отримала можливість відкрито проповідувати Христа, християни активно почали воцерковлятися.
Тисячі православних людей стали наповнювати храми. Процес їх залучення до Церкви і називають воцерковленням.
Скільки часу потрібно на те, щоб воцерковитися?
Входження людини в глибину церковного життя, в спілкування з Богом і ближніми, в якомусь сенсі триває протягом усього життя, але має свій початок.
Таким початком для багатьох буває особиста зустріч з Богом на певному етапі життєвого шляху. Після такої зустрічі людина починає замислюватися про своє життя, про те, що в ньому не так і намагається виправити його, принести покаяння перед Богом і почати жити по-новому.
Через зустріч з Богом людина отримує здатність бачити все в справжньому світлі, правильно, і відповідно правильно проводити своє життя. Але не так як раніше, відокремлено, а відповідально й відкрито сповідуючи свою віру, як це личить членам Церкви Христової, за словами апостола Павла: «Ви вже не чужі й не прибульці, а співгромадяни святим і Свої Богу» (Еф. 2, 19).
Що потрібно для того, щоб воцерковитися?
Християнин, який тільки починає свій духовний шлях, входячи в храм, стикається з абсолютно для нього новим, незрозумілим світом. Ікони, свічки, одяг священників, піснеспіви й вигуки малозрозумілою мовою – все це створює у неофіта відчуття, що він чужий у храмі й викликає безліч питань.
Що ж потрібно, щоб стати своїм у Церкві?
- Приходити частіше в храм на богослужіння та брати участь у таїнствах
Церква – це не тільки будівля, але, в першу чергу, це спільнота християн, главою яких є Христос. У наслідування апостолам християни збираються разом для молитви й подяки Богові. Участь у спільному богослужінні є однією з практичних сторін духовного життя православного християнина. Долучаючись до таїнств, християнин отримує благодать від Бога, що зміцнює його на духовному шляху. Тому перший обов’язок на шляху воцерковлення – це участь в богослужіннях і таїнствах Церкви.
- Вивчати Святе Письмо
Святе Письмо складається з книг Старого і Нового Завіту. Це джерело Божественного Одкровення, з якого ми дізнаємося про Бога і Його заповіді. Починати вивчати Святе Письмо слід з Євангелія – це основа християнського віровчення. Свт. Феофан Затворник говорив, що дві Божественні стихії живлять Церкву – Слово Боже і святі Таїнства.
- Молитися вдома
Живе спілкування з Богом – це стрижень духовного життя християнина. Для початківця дуже важливо навчитися правильно молитися. Починати треба з найпростішого – молитви «Отче наш», яку дав нам Господь Ісус Христос. Потім, в міру воцерковлення, можна починати виконувати повне ранкове й вечірнє правило.
- Знайти духовного керівника
Християнину, особливо початківцю, дуже складно буде зростати духовно без помічника. Тому добре було б, щоб у нього був духовний керівник, який допоможе просуватися по духовному шляху. Придивіться до священника, у якого сповідаєтеся, можливо він і є тією самою людиною, якій можна ввірити свою душу?
- Вивчати Святе Передання
Святе Передання – це рятівні знання й духовний досвід, які безперервно передаються в лоні Церкви від одного покоління людей до іншого. Сюди входять твори святих отців і учителів Церкви, постанови Вселенських Соборів, правила святих отців, богослужбова творчість, стародавня практика Церкви, життя святих та ін. Православні християни будують своє духовне життя опираючись не тільки на Священне Писання, а й на Передання Церкви.
- Як зрозуміти чи ви воцерковлені?
Відвідування храму, участь у таїнствах Церкви, вивчення Святого Письма самі по собі не роблять людину воцерковленою. Адже можна довго молитися, щонеділі причащатися, всюди в храмі свічки ставити і навіть знати на пам’ять Святе Письмо, але при цьому оставатися маловоцерковленою людиною.
Чому?
Тому що, якщо всі ці зовнішні прояви благочестя робляться через те, що так вимагає Церква, або для того, щоб показати свою перевагу над іншими, а не тому, що так серце бажає, то це уявне благочестя, схоже на фарисейство. Деякі віряни роками ходять в храм, не сумніваються в своїй воцерковленості, а багатьох речей, на жаль, так і не розуміють.
Спробуймо зрозуміти, якою повинна бути людина, щоб можна було назвати її воцерковленою?
Для того, щоб визначити ступінь воцерковлення, кожен з нас повинен задати собі питання: які зміни відбулися в мені завдяки богослужінням і таїнствам Церкви? Ми повинні намагатися глянути на себе крізь призму Євангелія, чи відповідаємо ми і наше життя тому, що заповідав Христос? Це єдиний і надійний спосіб дізнатися наскільки ми просунулися по духовному шляху.
Щоб по-справжньому воцерковитися потрібен духовний досвід, який набувають роками і навіть протягом усього життя. Для цього необхідна величезна внутрішня робота над собою. Потрібно не тільки вміти приносити покаяння, але й боротися зі своєю гріховністю; не тільки знати тексти Святого Письма, а й вміти застосовувати їх в житті.
Отже, воцерковлений християнин – це той, хто чітко розуміє мету християнського життя. Він робить співмірними свої думки і вчинки з вченням Христа. Для такої людини жити по вірі – норма життя. Піст для неї не просто обмеження в їжі, але і радісний час покаяння та оновлення душі. Церковні свята – не просто привід прийти до церкви, але можливість глибоко перейнятися подією, якій присвячено святкування.
І той, хто бажає стати справжнім членом Церкви Христової, повинен проводити своє життя у присутності Бога і своїм життям свідчити про Нього. Як казав митрополит Антоній Сурожський, «ми повинні жити так, щоб якщо навіть всі Євангелія будуть загублені, люди могли б прочитати їх по наших обличчях».
