Жінка може приходити в храм у будь-якому головному уборі (і навіть без нього), але тільки за однієї умови – якщо її зовнішній вигляд не спокушатиме інших парафіян.
Про це розповів викладач Київської духовної академії протодиякон Андрій Музольф.
«Святий апостол Павло, говорячи про взаємини чоловіка та жінки, вказує, що на голові жінки має бути покров, як символ її підпорядкованості чоловікові (див.: 1 Кор. 11:3-15). Це означає, що не всім жінкам потрібен спеціальний головний убір при молитві в храмі, але тільки незаміжнім. Раніше, до речі, саме так – головним убором – у храмі і визначали, чи заміжня жінка, чи ні. І при цьому не встановлюється, яким саме він повинен бути – таким, що закриває всю голову і плечі або звичайним капелюшком», – пояснив отець Андрій.
Він звернув увагу, що для Бога неважливо, в чому ми приходимо в храм, для Нього важливіше – з чим ми туди приходимо, з яким серцем.
«Якщо жінка, яка йде на роботу повз храм, раптом відчула сильне бажання увійти в храм і помолитися, навіть якщо при цьому вона одягнена у штани і не має хустки на голові – це не привід, щоб не пускати її до храму. З іншого боку, носіння головного убору жінкою під час богослужіння це певна традиція», – нагадав викладач КДАіС.
Він відзначив, що якщо жінка йде в храм без головного убору, і при цьому розуміє, що цим може викликати обурення, але при цьому все одно робить по-своєму, як би кидаючи виклик – це вже не по-християнськи.
«Головне, до чого ми закликаємося в Церкві – це до любові, її множення та поширення. Так, ми можемо робити багато речей, і це не буде гріхом з точки зору вчення Церкви. Але якщо при цьому якийсь наш впевнений вчинок стане спокусою для ближніх – тоді це вже не любов. А значить, від таких вчинків краще відмовитися», – підсумував протодиякон Андрій Музольф.
