Ще кілька десятків років тому люди, певно, і подумати не могли, що настане такий час, коли великою цінністю буде «живе» спілкування. Здавалося б, така звична річ, без якої і годі уявити людське життя, буде витіснена всілякими новомодними гаджетами, предметами, що заміняють живе слово.
Відтак, у наш час спілкування в колі однодумців, серед людей зі спільними інтересами або ж за спільною справою є ні чим іншим, як справжній скарб. А ще ціннішим цей скарб є тоді, коли люди не лише можуть цікаво, змістовно та з користю для себе порозмовляти, а ще й вивчити щось нове. А зовсім безцінно – коли це спілкування про життя, про віру, Бога.
Читати також: Сім настанов святителя Феофана про те, як навчитися невпинної молитви при безлічі повсякденних справ.
Ось уже більше року для молодих прихожан Свято-Покровського храму Луцька при єпархіальному управлінні організовують біблійні групи, головне завдання яких – це вивчення Священного Писання. Групи по 10-15 людей на заняттях читають Святе Письмо, розбирають Його з точки зору власного розуміння, обмінюються цими думками, а згодом вивчають, що про прочитані рядки казали та як їх у Дусі Святому пояснювали Отці Церкви.
«Господь, як ми усі добре знаємо, теж людей своїх багато навчав притчами. А вже потім Він збирався зі своїми учнями та пояснював їм їх значення, – каже учасниця біблійних груп Галина Савчук. – Як на мене, те, що і ми збираємося групою для вивчення Священного Писання, дуже символічно, адже ми теж стаємо ніби учнями Христа, де Він пояснює нам усі незрозумілі моменти устами священника».
Організував біблійні групи та проводить заняття клірик храму, архімандрит Феофан (Кирилюк). Батюшка зізнається, що коли лише вирішив зайнятися цією важливою справою, довелося чимало попрацювати над тим, як правильно усе організувати, аби це було цікаво та не перетворилося на лекцію. До того ж, найголовніше, що до занять хотів заохотити саме молодих християн-прихожан Свято-Покровського храму. Саму ідею проведення біблійних груп було запозичено у Місіонерського центру «Атріум», який, власне, і займається такою ж діяльністю. Натомість методичні вказівки для того, як саме слід організувати роботу груп, вдалося знайти на офіційному сайті біблійського коледжу «Насліддя». Їх розробив ректор закладу та голова Синодального відділу при Патріархії Володимир Стрілов.
Водночас, о. Феофан зазначає, що меточку було взято за основу, а вже з часом з огляду на певні особливості були власні доповнення. Зокрема, на практиці з’ясувалося, що найбільш оптимальна кількість учасників – це 10-12 людей. Адже саме вона дозволяє присутнім обговорювати прочитаний текст, кожен може взяти участь у дискусії. Якщо ж людей більше, зізнається батюшка, бесіди перетворюються на нібито лекцію.
«Головне для мене, – каже о. Феофан, – щоб у роботі груп проявилося щире бажання цих молодих християн до вивчення Священного Писання. А виявилося, що воно у них було, ідеї відповідні були, але хтось через сором, хтось через відсутність можливостей не міг раніше приступити до цієї справи».
Так, на заняттях учасники груп, а таких, до слова, є дві, щоразу прочитують та розбирають недільні євангельські зачала. «Оскільки все Євангеліє дуже об’ємне, і за рік його дуже складно прочитати та вивчити як слід, до того ж маючи одне заняття на тиждень, ми обрали саме методику прочитання недільних зачал євангельських. І ось вже опираючись на них, торкатися та вивчати інший євангельський матеріал», – пояснює о. Феофан.
Для того, щоб на занятті усі учасники були готовими говорити у рамках певної теми, їм заздалегідь озвучується текст, який буде опрацьований наступного разу, а також даються рекомендації: у яку книгу заглянути, що прочитати та з чим ознайомитися.
«При підготовці до занять ми, звісно, користуємося коментарями Святих Отців. Це дозволяє правильно та грамотно розбирати те чи інше питання, сприймати його у Дусі істиному. Спочатку кожен з учасників висловлюється сам щодо того, як ним особисто був сприйнятий прочитаний текст, тоді вивчаємо, як його коментують Святі Отці. Дуже часто при зіставленні бачимо, що ми дуже відстаємо у самостійному розумінні Священного Писання. Тож, якби не Святі Отці, то одному Богу відомо, що ми могли самі собі натлумачити. Як на мене, це є дуже гарним доказом того, для чого нам взагалі потрібні ось ці святоотцівські коментарі. Коли порівнюєш своє розуміння Євангелія та думки Святих Отців, бачиш, що власне тлумачення дуже часто не просто є приземленим, а навіть дуже дитячим та смішним», – пояснює священник.
Ось тут, власне, особлива місія покладена на вчителя – того, хто проводить духовні бесіди. Адже до наших днів дійшло та збереглося багато святоотцівських коментарів. Вони за розміром дуже об’ємні. Відтак, саме вчитель, враховуючи особливості кожної теми заняття, вибирає та пропонує учасникам думки тих Святих Отців, які конкретно у цій ситуації простіше виклали своє пояснення або навели більш доступні приклади і т.п. Відтак, роль вчителя у цьому питанні є вкрай важливою та відповідальною. Саме він обирає, яку літературу слід обрати, чому саме цю, а не іншу. Відповідно, вчитель, який проводить такі біблійні групи, повинен мати хай мінімальну, але богословську освіту. Коли ж людина самостійно намагається іти цим шляхом, то ось ця самостійність не захищає її від помилок – помилок сприйняття, помилок прочитання. Помилок, які потім можуть проявити себе у певній неправильній поведінці саме у духовному життя. А це, своєю чергою, може нанести непоправної шкоди.
Звертають учасники духовних бесід увагу і на особливості перекладу Священного Писання. У кожного з них на телефоні встановлений спеціальний додаток, з допомогою якого можна прочитати текст мовою оригіналу. Тож, коли якийсь фрагмент тексту незрозумілий, його читають грецькою. В окремих випадках саме це дозволяє правильно зрозуміти біблійні слова.
Наголошує о. Феофан і на тому, що усі теми, які піднімаються та обговорюють на біблійних групах, учасники намагаються перенести на своє життя. Зокрема, як той чи інший євангельський текст правильно застосувати у тій чи іншій життєвій ситуації. Пригадує, до слова, батюшка одну з лекцій, коли читали Євангеліє про самарянку. Тоді учасники підняли питання про те, що у кожного з них на роботі дуже різні колективи, у них працюють люди різного віросповідання, або і зовсім не релігійні. Тоді запитали: і от як з ними бути? Тож, відштовхуючися від того, про що йдеться у Євангеліє, дійшли висновку, що тільки власною любов’ю, проповідуванням істинним. Як Христос: Він хоч і підтримував самарянку, по-людськи з нею поступав, але у тих речах, які вимагають чіткого визначення, ніколи не мав подвійних сенсів.
Про ще одну лекцію та її вкрай важливе значення для себе пригадало і подружжя Сімонових. Зокрема, заняття, на якому розбирали значення Причастя. Часто у житті віруючої людини трапляється так, що недільне відвідування храму стає звичкою: от прийшла неділя, треба в церкву – і все на тому, зізнається Леонід Сімонов. Але, додає, що коли щиро починаєш вникати у суть служби, у всі слова та тексти, які читаються за богослужінням, то починаєш задумуватися про своє життя, про Бога, Який нас створив, про те, що Він присутній поряд і щомиті. І тільки на Божественній Літургії через Таїнство Причастя Бог пропонує з’єднатися з Ним під видом Тіла та Крові. От як після цього можна звично ставитися до богослужіння?
«Ми про це раніше і не задумувалися. Але о. Феофан нам прочитав ті молитви, які священник тайно читає у вівтарі. Якби віряни їх читали щоразу перед богослужінням, то і сама Літургія, і Таїнство Причастя сприймалися зовсім по-іншому. Думаю, у храмі просто не було би тих, хто не причащався», – наголошує Леонід Сімонов.
Підтримує розмову і Юлія Сімонова. Жінка зізнається, що і раніше їхня сім’я приступала до Причастя. Але після того переломного для їх життя заняття ставлення до Таїнства стало іншим. «Ми ж і раніше готувалися до Причастя, вичитували молитовне правило. Але о. Феофан, посилаючись на Святих Отців, допоміг нам зрозуміти, що Причастя – це дійсно дар від Бога, дар, яким ми просто не повинні нехтувати. Тілесний піст, молитовне правило – це, звісно, дуже все важливо у підготовці до Причастя, але ми повинні розуміти, що поряд з цим важливе місце повинне займати і відповідне душевне налаштування».
Завершуємо розмову з о. Феофаном на тому, що біблійні бесіди – це не просто розмови про Священне Писання, це змістовне, певною мірою академічне його вивчення. До того ж, це ще й нагода для здруження колективу, формування груп людей за спільними інтересами. Відтак, такі заняття сміливо можуть вводити і священники на приходах, бо це точно згуртує релігійну громаду. Адже на приході категорія прихожан дуже різна по віку. Тож сміливо можна зробити і кілька таких груп. «Зі старшими прихожанами – щось простіше, наприклад, читати псалми, співати їх. Чому б і ні? З молодшими – щось серйозніше. Вивчення та прочитання новозавітних Павлових послань, наприклад, чи Соборних послань. Із зовсім маленькими християнами можна просто читати Писання. У дітей прекрасна пам’ять, а Священне Писання – це Слово Боже. Тож, безумовно, воно справить неабияке враження на такі світлі душе. А це в майбутньому обов’язково позначиться на їх духовному житті», – підсумовує батюшка.
Любов МАКСИМЧУК (для газети “Дзвони Волині”)
