Через причастя не можна заразитися
Святе Причастя очищає нас, як очищає Святий Дух. Через Причастя неможливо чимось заразитися. Це як винести на вулицю якусь брудну річ і залишити лежати на сонці. Сонячному світлу бруд ніяк не зашкодить, навпаки: сонце може вибілити одяг, зробити його знову чистим.
Згідно з даними однієї статистики, священики взагалі довше за всіх живуть на світі. Дійсно: рідко коли помирає молодий священик. Звичайно, таке буває за Божим потуранням, але, як правило, священики помирають у дуже похилому віці. І ні людська логіка, ні наука не можуть відповісти на питання, чому так відбувається.
Річ у тім, що священик постійно причащається, постійно куштує Тіло і Кров Христову. Ми не маємо права запитувати в причасника, чи не хворий він, приміром, СНІДОМ, або чи немає в нього в роті якихось ран. Ми причащаємо всіх, а потім споживаємо Святі Дари. І цей факт свідчить про те, що Причастя дійсно – Таїнство Таїнств. Це велика Таємниця, до якої ми не ставимося як слід.
А ми схожі на дітей, що грають з коштовностями
Старець Яків говорив, що одного разу бачив краплю справжньої Крові, коли причащався, а іншим разом – промінь світла, що виходив від Святої Чаші. А святий Андрій Критський, автор Великого покаянного канону, будучи дитиною, уперше заговорив після причастя – до цього він був німим.
Великий святий Іоанн Кронштадтський, причащаючи, творив безліч чудес. Він з такою вірою давав людям Святі Дари, що хворі видужували, прийнявши в себе Христа. От яка віра була в цього святого і в тих, хто зцілився.
А ми з вами, на жаль, схожі – знаєте, на кого? На дітей, що грають з коштовним камінням і не розуміють, що це.
Якби ми по-справжньому усвідомлювали значення Божественної Літургії і Причастя у своєму житті, наше життя б змінилося, зокрема у власній сім’ї.
Якщо перед причастям ми дивимося телевізора, то не можемо нічого зрозуміти
Старець Сампсон так учив свої духовних чад: «Коли причащаєтеся, моліться, щоб у цю мить Господь послав вам духовний дар». Одному старець радив молитися про дарування молитви, іншому – про дарування упокорювання, третьому – про позбавлення від якоїсь пристрасті (упертості, обжерливості і т. д.).
І от одна людина, яка до цього не вміла молитися по-справжньому, послухавшись старця, під час Причастя попросила Господа про дарування молитви. У ту ж мить вона усвідомила, що таке молитва і відчула, як оживає духовно.
От які чудеса може здійснювати Святе Причастя, і мені б хотілося, щоб вони сталися і в нашому житті. Такі люди є. На Афоні мені розповідали про одного ченця, який, причастившись, впродовж трьох днів після цього всюди бачив дивне світло – у келії, у трапезній, над людьми. Це світло він бачив після одного причастя. Розповідали мені і про іншу людину, яка, приступивши до Чаші з вірою і благоговінням, декілька днів після цього не відчувала голоду.
Їй просто не хотілося їсти, вона почувалася ситою – як троє апостолів на Фаворі, коли вони сказали Христу: «Господи, залишимося тут!» Коли тобі так добре, ти не відчуваєш голоду. От що відкриває нам Святе Причастя. Але ми не готуємося до нього належним чином і тому не в змозі відчути все це.
Якщо людина напередодні увечері дивиться телевізора, а уранці приступає до Святої Чаші, то вона просто не в змозі нічого зрозуміти.
І замість того, щоб сказати: «Хоч я і негідна, але причастилася!», – вона скаже: «Ну, причастилася я, і що?».
От саме – що? Нічого. Раз не підготувався, то нічого і не відчуваєш.
Виходить, тобі набрид Христос
Іноді можна почути від деяких людей: «Набридло ходити на Літургію!». Але для того, щоб тобі щось набридло, треба спочатку в цьому розібратися, і тільки потім – казати. А ти розібрався? Зміг осягнути абсолют в абсолютній мірі? І оскільки Божественна Літургія – це Христос, виходить, тобі набрид Христос.
От і виходить, що ти сам не розумієш, що кажеш. І ти ніколи не знав Христа. Бо якщо Його пізнати, Він ніколи не набридне. Адже ангелам не набридає славити Бога!
А життя в Раю – це безперестанна Божественна Літургія.
Літургія – це спроба пробудити нашу душу до славослів’я Бога. Вона звертає душу до Небес, уподібнюючи її Ангелам, які невпинно вихваляють і оспівують Господа, і їм це не набридає. Вони славословлять Його так само захоплено, з таким же бажанням і здивуванням, як вперше. І здивування їх лише зростає. Чому? Бо вони завжди бачать у Богу щось нове, Він відкриває їм нові і нові сторони Своєї святості, величі і світла, додаючи до їх світу Свій світ, до їх любові Свою любов, Своє тріумфування до їх тріумфування.
І ангели постійно дивуються, радіючи про Господа, Який, упереджаючи їх радість, виявляє їм нове, ще більше дивне, і тоді вони радіють ще більше. Усе це не має кінця, і так буде і у вічному житті. Так, саме так ми житимемо в Раю – постійно славлячи Господа, бо перед нами буде Той, спогляданням Якого неможливо пересититися, – Сам Господь і Його любов. Тому в Раю і не буде ні пересичення, ні кінця.
Архімандрит Андрій (Конанос)
У причащанні немає жодного чаклунства та магії – просто у нас входить Господь
