6.7 C
Lutsk
Вівторок, 24 Травень, 2022
Основи православ'я

Причащаючись, ми схожі на дітей, що грають з коштовностями, – архім. Андрій (Конанос)

Через причастя не можна заразитися

Святе Причастя очищає нас, як очищає Святий Дух. Через Причастя неможливо чимось заразитися. Це як винести на вулицю якусь брудну річ і залишити лежати на сонці. Сонячному світлу бруд ніяк не зашкодить, навпаки: сонце може вибілити одяг, зробити його знову чистим.

Згідно з даними однієї статистики, священики взагалі довше за всіх живуть на світі. Дійсно: рідко коли помирає молодий священик. Звичайно, таке буває за Божим потуранням, але, як правило, священики помирають у дуже похилому віці. І ні людська логіка, ні наука не можуть відповісти на питання, чому так відбувається.

Річ у тім, що священик постійно причащається, постійно куштує Тіло і Кров Христову. Ми не маємо права запитувати в причасника, чи не хворий він, приміром, СНІДОМ, або чи немає в нього в роті якихось ран. Ми причащаємо всіх, а потім споживаємо Святі Дари. І цей факт свідчить про те, що Причастя дійсно – Таїнство Таїнств. Це велика Таємниця, до якої ми не ставимося як слід.

А ми схожі на дітей, що грають з коштовностями

Старець Яків говорив, що одного разу бачив краплю справжньої Крові, коли причащався, а іншим разом – промінь світла, що виходив від Святої Чаші. А святий Андрій Критський, автор Великого покаянного канону, будучи дитиною, уперше заговорив після причастя – до цього він був німим.

Великий святий Іоанн Кронштадтський, причащаючи, творив безліч чудес. Він з такою вірою давав людям Святі Дари, що хворі видужували, прийнявши в себе Христа. От яка віра була в цього святого і в тих, хто зцілився.

А ми з вами, на жаль, схожі – знаєте, на кого? На дітей, що грають з коштовним камінням і не розуміють, що це.

Якби ми по-справжньому усвідомлювали значення Божественної Літургії і Причастя у своєму житті, наше життя б змінилося, зокрема у власній сім’ї.

Якщо перед причастям ми дивимося телевізора, то не можемо нічого зрозуміти

Старець Сампсон так учив свої духовних чад: «Коли причащаєтеся, моліться, щоб у цю мить Господь послав вам духовний дар». Одному старець радив молитися про дарування молитви, іншому – про дарування упокорювання, третьому – про позбавлення від якоїсь пристрасті (упертості, обжерливості і т. д.).

І от одна людина, яка до цього не вміла молитися по-справжньому, послухавшись старця, під час Причастя попросила Господа про дарування молитви. У ту ж мить вона усвідомила, що таке молитва і відчула, як оживає духовно.

От які чудеса може здійснювати Святе Причастя, і мені б хотілося, щоб вони сталися і в нашому житті. Такі люди є. На Афоні мені розповідали про одного ченця, який, причастившись, впродовж трьох днів після цього всюди бачив дивне світло – у келії, у трапезній, над людьми. Це світло він бачив після одного причастя. Розповідали мені і про іншу людину, яка, приступивши до Чаші з вірою і благоговінням, декілька днів після цього не відчувала голоду.

Їй просто не хотілося їсти, вона почувалася ситою – як троє апостолів на Фаворі, коли вони сказали Христу: «Господи, залишимося тут!» Коли тобі так добре, ти не відчуваєш голоду. От що відкриває нам Святе Причастя. Але ми не готуємося до нього належним чином і тому не в змозі відчути все це.

Якщо людина напередодні увечері дивиться телевізора, а уранці приступає до Святої Чаші, то вона просто не в змозі нічого зрозуміти.

І замість того, щоб сказати: «Хоч я і негідна, але причастилася!», – вона скаже: «Ну, причастилася я, і що?».

От саме – що? Нічого. Раз не підготувався, то нічого і не відчуваєш.

Виходить, тобі набрид Христос

Іноді можна почути від деяких людей: «Набридло ходити на Літургію!». Але для того, щоб тобі щось набридло, треба спочатку в цьому розібратися, і тільки потім – казати. А ти розібрався? Зміг осягнути абсолют в абсолютній мірі? І оскільки Божественна Літургія – це Христос, виходить, тобі набрид Христос.

От і виходить, що ти сам не розумієш, що кажеш. І ти ніколи не знав Христа. Бо якщо Його пізнати, Він ніколи не набридне. Адже ангелам не набридає славити Бога!

А життя в Раю – це безперестанна Божественна Літургія.

Літургія – це спроба пробудити нашу душу до славослів’я Бога. Вона звертає душу до Небес, уподібнюючи її Ангелам, які невпинно вихваляють і оспівують Господа, і їм це не набридає. Вони славословлять Його так само захоплено, з таким же бажанням і здивуванням, як вперше. І здивування їх лише зростає. Чому? Бо вони завжди бачать у Богу щось нове, Він відкриває їм нові і нові сторони Своєї святості, величі і світла, додаючи до їх світу Свій світ, до їх любові Свою любов, Своє тріумфування до їх тріумфування.

І ангели постійно дивуються, радіючи про Господа, Який, упереджаючи їх радість, виявляє їм нове, ще більше дивне, і тоді вони радіють ще більше. Усе це не має кінця, і так буде і у вічному житті. Так, саме так ми житимемо в Раю – постійно славлячи Господа, бо перед нами буде Той, спогляданням Якого неможливо пересититися, – Сам Господь і Його любов. Тому в Раю і не буде ні пересичення, ні кінця.

Архімандрит Андрій (Конанос)

Джерело 

У причащанні немає жодного чаклунства та магії – просто у нас входить Господь

Вас може зацікавити

Скрізь потрібні віруючі люди. Світ задихається без християнства.

Редактор Головний

Чим сповідь відрізняється від покаяння

Редактор Головний

Ми всі повинні відновлювати ту благодать Святого Духа, яку отримали у Таїнстві Хрещення, – архієпископ Нафанаїл

Редактор Головний