-3.3 C
Lutsk
Четвер, 9 Грудень, 2021
Проповіді

Проповідь в день пам’яті 40-а мучеників Севастійських

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Будьте мужні, і нехай кріпиться серце ваше,
всі, хто уповає на Господа (Пс.30:25)

Сьогодні Свята Православна церква вшановує пам’ять святих 40 мучеників Севастійських, які постраждали за віру Христову в 313 році. Вони були воїнами римського війська і сповідували християнство. Начальником був язичник – Агриколай, який наполягав на тому, щоб вони відріклись від Христа і поклонились ідолам. Але воїни проявили стійкість у вірі і тоді з них зняли одяг і загнали в озеро. В цю морозну березневу ніч було дуже холодно. Для зваби на березі збудували лазню.

Святі мученики стояли у воді до самої ночі, мужньо терплячи муки. Тільки один з них не витримав і побіг до лазні, щоб зігрітися, але на порозі впав мертвим.Опівночі небесне світло засіяло над озером і на голови 39 страждальників опустилися сяючі вінці. Побачивши це чудо, один із охоронців зняв з себе одяг і побіг в озеро, викрикуючи: « І я християнин!» І так їх стало сорок. В цей час світло небесне зігріло воду і вони не замерзли до ранку. Наступного дня їх замучили, а тіла спалили і кинули в річку. Святі мученики все перетерпіли і закінчили своє земне життя з молитвою на вустах,
прославляючи Істинного Бога.

Мученики явилися уві сні єпископу Севастійському Петру і просили, щоб від дістав їхні останки з води. Вночі владика пішов до річки і побачив, що кістки святих світяться, як зірки. Згодом святі останки були рознесені по всьому світу для вшанування і поклоніння. Ось як святі мученики боронили віру Христову і навіть смерть не змогла зупинити їх. Мученики – це жива основа християнства. Молоді воїни, які могли собі жити, віддали своє життя за правду Христову, знаючи, що Господь – шлях, істина і життя. Це було дуже давно, ще в ІV ст., тоді християнство було ще зовсім молоде, воно тільки утверджувалося. Наразі ми живемо в ХХІ ст, в час коли панує демократія, свобода совісті і право сповідувати будь-яку релігію.

Здавалося б, що час гонінь на церкву давно пройшов і наше християнське життя мало бути спокійним та комфортним. І тут ми повинні згадати слова Спасителя: «Мене гонили і вас будуть гонити» (Ін.15:20). З історії ми знаємо,що були великі держави, імперії, царства і вони розпалися тому, поставали проти Творця, встановлюючи свої правила і закони. Після революції 1917 р, майже століття проливала кров християнська. Тисячі священнослужителів, монахів по-звірячому були замучені, безліч православних святинь були зруйновані. І хто це творив? Такі самі люди, як ми, називаючи себе християнами.

Народ, який згубив і зрадив віру своїх батьків, дідів, прадідів, який повстає проти своїх святинь, йде гріховним шляхом, а значить гріховно гине. Зрада Богу – великий гріх, який веде прямісінько в пекло. Сьогодні ми бачимо, які приймаються закони на державному рівні проти канонічної церкви, відбуваються рейдерські захвати храмів, осуджують духовенство, навіть доходить до бійок, між людьми панує ненависть. І тому Господь чекає від нас щирого каяття – зміни гріховного життя.

Ми повинні схаменутися, щоб не загинути духовно, щоб знову стати вибраним православним народом не на словах, а на ділі. Ми повинні воцерковитися, примиритися з Богом і ближнім, творити добро, на яке вказує нам Господь. Для цього Свята церква постановила піст, щоб ми очистилися духовно і згадали, що ми образ і подоба Божа. Щоб відвести нас від Бога, церкви і взагалі від істинної віри, наш розум затьмарюють соціальні мережі і різноманітні розваги, які пропонує нам технічний прогрес.

Воскресний день, який ми повинні посвячувати Богу і своїй безсмертній душі, ми проводимо праздно, працюємо, торгуємо або ж  розважаємося. Ми соромимося і лінуємося бути послушними Господу – хреститись, молитись, постити, в храм ходити і т. д., бо це не модно, а гріх робити – скільки завгодно. Ви знаєте, брати і сестри, які страшні слова сказав Господь про тих, хто відрікся від Нього? : «Хто посоромиться Мене і Моїх слів в роді цьому прелюбодійному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде в Славі Отця Свого зі Святими Ангелами» (Мк.8:38)

Дивлячись і усвідомлюючи великий і святий подвиг мужності 40 мучеників Севастійських, будемо і ми старатися перебувати та укріплятися  вірі, каятись у своїх гріхах і не зраджувати Христа, якому подобає всяка слава, честь і поклоніння во віки віків! Амінь.

Благочинний Олексіївського округу,
Настоятель храму св. Рівноапостольної
княгині Ольги, с. Олексіївка
Камінь-Каширский р-н
прот. Богдан Андрійчук

Вас може зацікавити

Предстоятель: Треба не тільки вірити в думках, але — жити за вірою. ВІДЕО

Редактор Головний

Проповідь у день свята покладення пояса Пресвятої Богородиці

Редактор Головний

Про найбільшу заповідь – проповідь у неділю після Воздвиження

Редактор Головний