Во ім’я Отця, і Сина, Святого Духа!
Сьогодні свята Церква славить подію урочистого прибуття до Ієрусалиму Господа нашого Іісуса Христа, що стало одним з головних церковних свят, і відзначається за тиждень до Святої Пасхи, перед Страсним тижнем.
В народі ми називаємо Вербна неділя. В руках тримаючи гілочки святої верби, зустрічаємо, ніби переносячись у часі до Ієрусалиму, Спасителя, Царя світу, славлячи разом з іудеями, які тримали пальмові гілки постилаючи Йому під ноги, під вигуки «Осанна Сину Давидову! Благословен Той, Хто йде в Ім’я Господнє! Осанна у вишніх!»
Що ж стало причиною такої урочистої зустрічі Христа у місті Давидовому? Він не раз тут бував і відвідував храм. А причиною стало величне диво, яке вчинив Іісус напередодні, воскресивши чотириденного покійника, свого друга Лазаря. Небувале сталося і спонукало людей сприйняти Того, хто має владу над життям і смертю з особливою увагою.
Так буває і в нашому сучасному житті, коли в народі кажуть: « доки грім не вдарить …». Мить змінює наше ставлення до всього, віра находить від побаченого, і швидко зникає, не залишивши слідів від довгих почутих слів, які звучали закликом до душі. Він говорив повчання, проповіді; робив усе, щоб люди могли пізнати Його. І це непроста справа, тому що серце людське закостеніло, огрубло, і важко проникнути променю крізь цей панцир. Господь поступово готує людей. Багато хто хоче тільки отримати від Нього, або приймають Його як земного царя, а про загробне життя мало хто подумує, хоча люди і знають про загробне життя, і освічені, і безграмотні, і мають свідоцтва, але навіть і зараз по-дитячому сприймають і уявляють його собі.
Христа чули, і бачили багато чудес до цього, але не виявляли такого захвату при наближенні до міста, куди Він ішов, бо він знав коли про Себе заявити, щоб не спотворити істини. А кого, при наближенні урочисто зустрічають? Кому можна класти під ноги квіти, гілки, одяг? Звичайно – героям, захисникам, улюбленим правителям, відомим за успішні перемоги. Так і Христос, переможець смерті, диявола, зла, Цар світу, Заступник і Покровитель іде до тих, хто Його згодом знеславить, зненавидить, розіпне на Хресті.
Іісус вирушив на зустріч народу верхи на молодому віслюку, не на білому коні, як це зазвичай буває при помпезному в’їзді. Він Цар, але смиренний як слуга, чого і нас навчає!
Святитель Кирил, архієпископ Олександрійський, відзначаючи здійснення месіанських пророцтв, що містяться у Старому Завіті, вказує на найбільше упокорення Сина Божого, з яким Він вступив до Ієрусалиму. Однак при цьому підкреслюється Його Божественна гідність і рівночесність з Богом Отцем. Пояснюючи сенс привітальних вигуків, звернених до Христа («благословен Той, Хто йде в ім’я Господнє»), святитель каже, що Син благословенний не тому, що отримав благословення від Отця, а тому, що від нас Йому приноситься благословення, яке належить тільки Богові. Тому, при початку богослужіння, і в молитвах ми благословляємо Бога, завжди, нині і повсяк час, істинно вказуючи на Його верховенство.
Він входив до Ієрусалиму як земний Цар, який іде відновити минулу славу Ізраїлю. Але варто не забути, що нам властиво зраджувати. Як ті, хто через кілька днів зрадив, вигукуючи: «Осанна», що значить «врятуй, допоможи», трясли гілками, а потім кричали : «Розіпни», «Спасися Сам, зійди з Хреста». Господь знав, що ці люди вимагатимуть смерті і розп’яття, і Він не перешкоджав виразу цих почуттів. Спаситель дав відчути, що Він не проста людина, про яку багато хто чув. Він прихиляє їх серця, щоб прийняли Його як Царя, щоб потім вони усвідомлювали, кого відкидають, всього через шість днів. Дорога до місця страждань і смерті прокладена урочистими почестями, в результаті отримана перемога – життя, Вокресіння із мертвих.
Бог відкрив людині Свої властивості та повідомив, що Він є джерелом життя та що неможливо втрачати зв’язок з Ним. А для зв’язку людини з Богом потрібне тільки серце, потрібна молитва.
Тому, при всій властивій Богові Царю честі і славі, будемо і ми возносити хвалу Сину Божому Ісусу Христу впродовж нашого земного перебування, при зустрічі з Ним у храмі. Принесімо ж Господу теплу молитву, щоб Він дарував нам живу віру і дав засвоїти заповідані Йому чесноти! Амінь.
Протоієрей Георгій Ковалюк,
Настоятель Свято-Різдво-Богородичного храму с. Троянівка
Маневицьке благочиння.
