15.7 C
Lutsk
Четвер, 28 Березень, 2024
Проповіді

Проповідь у третій день Великого посту

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

“Господи и Владыко живота моего! Дух праздности, уныния, любоначалия и празднословия не даждь ми“, — ці слова ми багато разів повторюємо слідом за святим Єфремом Сиріним під час великопісних богослужінь. І в кожному слові цієї молитви є те, над чим варто подумати, застосовуючи до свого власного життя.

Взагалі, молитви, які ми промовляємо в храмі або вдома, — це не якісь застиглі історичні форми, літературні або літургійні. Це живі слова, які мають свою актуальність, які ніколи не застаріють. Але для того, щоб було так, ми повинні вникати в суть цих богослужбових текстів, а якщо щось незрозуміло, запитувати у людей освічених або самим шукати відповіді на свої питання.

Великий піст – це особливий час в житті кожної православної людини, який закликає по-іншому поглянути на чинопослідування, яке відбувається у наших храмах. Молитвослів’я цього періоду далекі від урочистості. Святий храм одягається в темні одежі, а читання переважають над співом. Але перше, що впадає в око, це відмінність великопостного богослужіння, яке полягає в тому, що на седмиці не буває урочистої і повної літургії; тільки по середах і п’ятницях у молитовній тиші та під дзвін дзвіночка звершується літургія Передосвячених дарів.

У ці дні в храмі часто повторюється покаянна молитва Давида “Помилуй мя, Боже, помилуй мя” та багаторазово повторюється молитва преподобного Єфрема Сиріна. Покаяний канон святого Андрія Критського нагадує нам безліч подій з біблійної історії – від гріхопадіння Адама до вознесіння Христового та апостольської проповіді. Цим самим він спонукає наші душі до покаяння та сліз. Святі слова з канону вказують на природу негараздів у нашому сьогоденні: «Погубих первозданную доброту и благолепие мое, и ныне лежу наг и стыждуся». Церква кличе нас прокинутися від гріховного сну: «Душе моя, душе моя, востани, что спиши? Конец приближается, и имаши смутитися. Воспряни убо, да пощадит тя Христос Бог, везде сый и вся исполняяй».

Виявити гріх у нашій душі і стати на шлях розкаяння – лише ця стежина може нас привести до одужання: «Воспряни, о душе моя! Деяния твоя, яже соделала еси, помышляй, и сия пред лице твое принеси, и капли испусти слез твоих: рцы со дерзновением деяния и помышления Христу, и оправдания».

«Піст, – вчить святитель Василій Великий, – охороняє немовлят, уцеломудрює юного, робить поважним старця …».

«Піст – це безкровне мучеництво, – говорить старець Арсеній Афонський. – Хто переміг черево, той їсть на землі небесну їжу».

Обмеження в їжі – це тільки засіб посту духовного, а духовний піст, за словами преп. Серафима Саровського – це засіб до «набуття благодаті Духа Святого». З нетерпінням всі ми чекали наближення святого посту, і в моливах та подвигах намагатись очистись від духовного бруду: «Постимся постом приятным, благоугодным Господеви; истинный пост есть злых дел отчуждение, воздержание языка, ярости отложение, похотей отлучение, оглаголания лжи и клятвопреступления. Сих оскудение пост истинный есть и благоприятный».

Сьогодні була звершена вперше літургія Передосвячених дарів, що є окрасою служб Великого посту.

Споглядаючи в історію перших віків християнства, ми знаходимо свідчення Святого Симеона Солунського: «Передосвячених Дарів Літургія відбулася здавна і від апостольських наступників».

Опираючись на Святе Передання, на історичні документи Лаодикійського Собору, промови Михайла Керуллария, патріарха Константинопольського (XI ст.), та інші джерела, безперечно можна визнати, що Літургія Передосвячених Дарів була тією молитвою, яка окриляла перших християн, особливо в часи гонінь.

У найдавніших рукописних пам’ятках чин цієї Літургії надписується ім’ям апостола Якова, апостола Петра, євангеліста Марка, Василя Великого. Чини цієї Літургії, що існували в Церквах Єрусалимській, Антіохійської та Олександрійської, відредагував, скоротив, вніс навіть молитви власного твору св. Василь Великий, і в такому вигляді вона була введена в Константинопольській Церкві, а звідти поширилася по всьому християнському Сходу і витіснила колишні чини Літургії.

Що ж стосується присвоєння авторства цієї Літургії св. Григорію Двоєслову (пом. 604 р), то воно належить уже до пізніших часів (ХVI ст.) та виникло на ґрунті глибокого шанування, з яким православний Схід належить до імені цього св. чоловіка, який поновив у Римській Церкві деякі з древніх обрядів, які забуті там і які збереглися у всій первісній чистоті на Сході (в тому числі і Літургію Передосвячених Дарів), і цим він заслужив переважне перед іншими отцями Церкви право на повсякчасне поєднання свого імені з цієї Службою Божою.

Не лише духовну радість відчуває покаянна душа в мить сприйняття Святих Тайн, але і безліч чудес підтверджують важливість не раз або два на рік, а щонайменше раз у місяць причащатися Святого Тіла і Крові нашого Господа Ісуса Христа

Ядый Мою Плоть и пияй Мою Кровь во Мне пребывает, и Аз в нем“- ці слова Святого Письма православні люди сприймають буквально, бо лише під час причастя кожен може отримати благодать Святого Духа і радість блаженства. Молитви, які звучать під час літургії Передосвячених дарів змушують прокинутись від гріховної сплячки, випливти з річки, яка тече у безодню, відчути покаяний настрій, який запрошує усіх нас до святого, благочестивого життя.

І нехай допоможе нам Господь протягом днів Святої Чотиридесятниці наблизитися до розуміння того, наскільки важливим є зберігання і виконання Божественних заповідей, покаяння, сповіді та причастя Святих Дарів, вивчення Святого Письма, підтримки один одного та любові до ближнього і всього того, чого Господь навчив нас заради нашого спасіння. Амінь.

Прот. Ярослав Максимчук,

настоятель Свято-Петропавлівського храму селища Рокині,

(Княгининівський благочинний округ) 

Вас може зацікавити

Проповідь у неділю 25-у після П’ятидесятниці

Редактор Головний

Лише Промисл Божий міг перетворити найганебніше знаряддя смерті на знамено найславнішої перемоги – перемоги життя над смертю

Редактор Головний

Проповідь у день пам’яті апостола Іуди

Редактор Головний