14.4 C
Lutsk
Вівторок, 29 Вересень, 2020
Проповіді

Проповідь у день пам’яті великомученика і цілителя Пантелеймона

      Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!               

Сьогоднішня неділя, із милості Господньої, подає нам Євангельський уривок, який розповідає про те, як Господь ішов по воді, як по суші:

“І учні, побачивши, що він іде по воді, стривожились і говорили: це привид; і зі страху скрикнули. Іісус зразу ж заговорив до них і сказав: заспокойтесь; це Я, не бійтесь . Петро сказав Йому у відповідь: Господи, якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. Він сказав: іди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, та, побачивши сильний вітер, злякався, і коли почав тонути, закричав: Господи! Спаси мене! Іісус у той час подав руку, підтримав його і говорить йому: маловірний!  Чому ти засумнівався? І коли увійшли вони в човен, вітер стих . А тоді ті, що були в човні, вклонилися Йому до ніг, кажучи: Ти істинно Син Божий!” (Мф.14.26-33.)

Христос іде по воді,  проявляючи Свою владу над усіма стихіями. Нам не потрібно запитувати, як Він це робить. Достатньо бачити Його Божественну  силу. Христос творить так, як хоче, щоб спасти нас.

Ідучи до Спасителя по воді життєвого моря, Христос не дасть нам піти на дно, світ не зможе нас поглинути. Ми будем іти по воді, як  причасники  Його Воскресіння, і не буде ніякої небезпеки від  цієї  води, тому що Він підтримає нас силою тих же рук, які Він розпростер на Хресті. Ніхто не може іти до Христа, якщо  не буде укріплений Його силою. І поки наш погляд, як у Петра, буде спрямований до Господа , до Його слова і до Його сили у всежиттєвих трудах,  покаянні і в причасті Тіла і Крові  Господніх, ми будемо йти над безоднею. Та  коли ми лише на мить відвернемось від Христа і будем бачити тільки поглинаючі нас хвилі і вітер, життєві бурі – ми зрозумієм, що не можливо йти по воді, страх заполонить нас, і ми почнемо тонути в паніці та відчаї.

Але і тут, як тільки в молитві ми попросимо  Його прийти на допомогу, то дізнаємося, чому Христос називається Спасителем. Він приходить спасти нас, коли, здавалося б, все уже безнадійно . І Він поруч з усіма, хто  вірить у Нього,  на відстані протягнутої руки. Господь не відкидає нас, маловірних, але попускає бути бурям, щоб ми росли у вірі, навчаючись йти за Ним. І таку ж віру показав святий великомученик і цілитель Пантелеймон, пам’ять якого сьогодні вшановує Православна Церква.

Метою нашого життя є спасіння душі. На шляху до цієї мети трапляються великі хвилі спокуси і страждання, якими віра наша випробовується і стає сильнішою.

Цим шляхом ішов великомученик і цілитель Пантелеймон. Найменування  цілитель закріпилось за святим  ще при житті. Як відомо із його життя, він був лікарем, до того ж  дуже талановитим , та найбільш він проявив світу свій талант, коли навернувся до Христа із мороку невідання і тьми язичницької. Пошуки істини і відповіді на питання в чому сенс життя привели його до зустрічі з пресвітером Церкви Христової на ім’я Єрмолай,  який, наділений Благодаттю Духа Святого і світлом євангельським, зміг знайти потрібні слова для Пантелеймона і показати йому приклад духовної сили, що наповнює життя людини сенсом, дає їй справжній глибокий зміст. Священник пояснив юнаку, що головне для людини – бути з Богом, незалежно від того, хто він і чим займається, а Бог- це Ісус Христос, Син Божий, Який прийшов у світ заради нашого спасіння. Повіривши у Христа всією душею і всім серцем, юний Пантелеймон віддав Йому все своє життя. Святий угодник Божий зціляв не тільки своїм лікарським талантом, але частіше молитвою до Бога з вірою і любов’ю. Цього святого називають великим, до нього звертаються як до лікаря, який зцілював недуги і при житті, і помагає тим, хто звертає свої молитви до нього й сьогодні. Але ми не повинні забувати, що він був не тільки лікарем, який зберігав людське здоров’я і життя, але ще і мучеником, який знав, що може бути вищим за людське життя. І це любов до Бога.

І такою сильною була його любов до Спасителя, що він, не задумуючись,  віддав своє життя тоді, коли перед ним став вибір: залишитись із Христом і прийняти мученицьку смерть або залишитися без Бога і жити. Але Пантелеймон обрав Христа.

Якщо ми подивимся, як Спаситель розмовляв зі своїми учнями, як він їх кликав за Собою, ми побачимо, що не говорив: “підете за Мною, у вас недуг не буде, у вас не буде ніяких сімейних, матеріальних, життєвих проблем” . Навпаки Він попереджав учнів: “Переслідували Мене – переслідуватимуть і вас, якщо Моє слово зберігали, будуть зберігати і ваше” (Ін. 15:20) . Говорив їм: “Віддасть же брат брата на смерть, і батько – дітей; і повстануть діти на батьків і вб’ють їх. І будете ненавидимі всіма за Ім’я Моє” (Мк.13:12-13), а також:” Якщо хто хоче іти за Мною, відречися себе, і візьми хрест свій, і йди за Мною “(Мф.16:24).

Не можна  купити любов ні за які земні блага і зручності.

Любов вища і сильніша від  усього, незважаючи ні на які труднощі і страждання. Саме такої любові від нас хоче Господь, щоби ми йшли за Ним не заради земних благ, не заради здоров’я і зручностей.

Сьогодні, на прикладі великомученика і цілителя Пантелеймона, ми бачимо, яких послідовників Господь шукає – тих, хто полюбить Його всім серцем. Любити Бога всім серцем – це не значить, що ти обов’язково  станеш мучеником. Можливо, таких ситуацій в житті і не буде. Але, якщо вони відбуваються, це не лякає тих, хто Бога любить. Вони від Нього не відрікаються, не відвертаються. Вони не починають бігати  і шукати, де їм вигідніше, тепліше, смачніше і цікавіше. Вони постійно залишаються вірними Тому, Хто їх Спасає від рабства гріха, бо в цій Істині вже при житті земному є початок вічного життя у Царстві Небесному.

Господь попереджає нас:” Якщо ви хочете за Мною йти, тоді подумайте, заради чого ви це робите. Якщо заради земної вигоди, здоров’я і благополуччя – краще не йти, тому що будете нарікати, розчаровуватись, будете не  вдоволені, бо стежина ця вузька і терниста. Але  якщо заради любові до Мене, заради вічного життя і спасіння – тоді слідуйте за Мною і несіть  свій хрест”.

Споглядаючи на життя, віру, подвиг  мученика, прославимо Бога дивного у святих своїх, щоб нам у прикладі мужності, дарованого від Господа святому, нести свій життєвий хрест. Ми просим святого Пантелеймона передусім про те, щоб він молив  Всемилостивого Бога  за прощення наших гріхів, оскільки саме від цьому залежить,  чи відбудеться  зцілення нашої безсмертної душі. Амінь.

                                                                                          Свящ. Віталій Іванків,

                                                      настоятель Трьохсвятительського храму

                                                                    села Тельчі Маневицького району.

                                                                    ( Колківський благочинний округ )

Вас може зацікавити

Проповідь у день пам’яті апостола та євангеліста Луки

Редактор Головний

«Слово Предстоятеля»: Єдиний шлях вирішення глобальних проблем людства — віддати себе в рукі Божі. ВІДЕО

Редактор Головний

Проповідь у день пам’яті рівноапостольної княгині Ольги

Редактор Головний