Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
Переживши Прощену неділю, примирившись зі своїми ближніми, ми вступили в поприще Великого посту, в якому перед нами відкриваються духовні сходинки з 6 ступенів, якими ми покликані пройти назустріч Світлому Христовому Воскресінню.
І справді, прощення є той ключ, який відчиняє двері покаяння. Адже Великий піст – це насамперед ще один стимул, можливість нам замислитись, як ми можемо покаятися, тобто змінити своє життя; як ми можемо спробувати поборотися зі своїми пристрастями, що гніздяться в серці.
Всім відомо, дорогі брати та сестри, що піст є невід’ємною частиною християнського життя. Православні християни постяться у середу та п’ятницю, а також під час чотирьох багатоденних постів, один з яких – Великий піст – ми проходимо. Загалом більше половини всіх днів на рік є пісними.
Чому ж Церква надає посту такої важливості і приділяє стільки часу? Тому що наше духовне життя залежить від того, чи ми дотримуємося пісних уставів Церкви, чи звикли ніколи собі ні в чому не відмовляти.
Навіщо потрібно постити? По-перше, тому що піст — це наша участь у житті та стражданнях Христа Спасителя. Ми, називаючи себе християнами, повинні стати Його послідовниками та навчитися слідувати за Ним. Ми маєм відповісти на Його любов взаємністю, попрацювати у винограднику своєї душі і взяти участь у Його Хресті. Святитель Амвросій, єпископ Медіоланський каже: «якщо хочеш бути християнином, роби так само, як чинив Христос. Він, не маючи гріха та потреби, постив 40 днів, постись і ти».
Піст допомагає нам, браття і сестри, у боротьбі з ворогом нашого спасіння. «Ми воюєм, — говорить апостол Павло, — не проти крові і плоті, але проти начальств, проти влади, проти мироправителів цієї темряви, проти духів злості піднебесних» (Еф. 6, 12). Господь вказує нам на піст як сильний засіб у цій боротьбі.
Піст допомагає нам у молитві, богоспілкуванні, богомисленні.
Коли тіло пересичене, душа стає нездатною до подвигів духовних, тим паче до богодумності. «У ситій утробі, — кажуть святі отці, — немає розуміння Таїн Божих».
Дотримуючись посту, ми слухаємо голос Матері-Церкви і є послідовниками святих. Якби, за словами святителя Феофана Затворника, нам було б надано можливість оглянути райські обителі праведних, то ми не побачили б жодного, хто б гребував постом, бо всі прагнули його дотримуватися і зберігати.
Умовою праведності посту є мир у душі, незлобність, прагнення наблизитись до Бога. Церква заповідала нам постити і ми повинні постити, пам’ятаючи завжди, що задля мене, заради мого вічного порятунку постив Сам Господь. Амінь.
Протоієрей Олександр Шпаковський,
настоятель Свято-Успенського храму,
с.Велика Глуша
(Любешівський благочинний округ).