Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Першу неділю Великого Посту Церква святкує як день Торжества Православ’я. Історично це свято пов’язане з перемогою над єрессю іконоборства, що протягом століть терзала православний світ.
Іконоборці стверджували, що Бога не можна зображати. Православні ж отці, захищаючи передання Церкви, ставили шанування ікон в тісний зв’язок з основами християнства. Так, дійсно, Бог непізнаваємий і незобразимий. Але Той, Хто вище всякого людського слова, благоволив народитися як людина. Той, Хто невидимий, став видимим через прийняття людської природи, “Про те, що було від початку, що ми чули, що бачили своїми очима, що розглядали і чого торкалися руки наші, про Слово життя,- бо життя явилось… звіщаємо вам” ( 1 Ін. 1, 1). “Слово стало плоттю” ( Ін. 1, 14), і Боговтілення зробило можливими ікони. Тому, можна бути православним, не маючи ікон, – в нещодавні роки наша Церква пережила час торжества іконоборців, і багатьом доводилось молитись без ікон. Але неможливо бути православним, відкидаючи ікони. Той, хто не визнає ікони, відкидає основи християнського свідчення про Бога, що став людиною.
Так ми бачимо, що в живому організмі нашої Православної Церкви все дивовижно єдине. Все взаємозв’язане в Тілі Христовім. Неможливо по власному розумінню відсікати будь-яку гілку Православного Передання, не ризикуючи при цьому порушити основи нашого духовного життя.
Не випадково і те, що днем Торжества Православ’я названо першу неділю Великого Посту. Цей день вінчає собою тиждень особливих молитовних трудів. Грецьке слово “ортодоксія” перекладається як “правильне славлення”, або “Православіє”. Славослів’я, за вченням Святих Отців, є вищим щаблем молитви, і являє чисту та безкорисну радість душі в Господі. Суть духовного життя полягає в тому, щоб навчитися не просто правильно богословствувати, але і правильно молитись. Згадаємо, як у Великому Каноні, який ми слухали цього тижня, співається про те, що Божу Матір ми “православно величаємо”. Саме тому” Торжество Православ’я встановлене в неділю, коли людина більш здібна до славослів’я, в тиждень, проведений у молитві та покаянні.
Сьогодні надзвичайно важливо розуміти нашу віру, тому що знову приходить час боротьби за Православ’я. Багатьма “вчителями зараз пропонується Церкві так переосмислити свою віру, що жива душа Православ’я зникає.
Одні запевнюють себе і нас, що Православ’я – це певна національна ідеологія. Ми ж повинні розуміти, що Православ’я – це пошук життя в Бозі.
Другі говорять, що Православ’я – це культура, певна “культурна спадщина”.
Ми ж повинні розуміти, що Православ’я – це не створення культурних форм, а сокровенне стяжання Духа Святого.
Не потрібно думати, що час боротьби з лжевченнями пройшов і залишився в далекій від нас епосі Вселенських Соборів. І сьогодні Господь кличе нас відстоювати Істини Православ’я від великої кількості проповідників тьми. І призиває всіх нас – не тільки ієрархів і священників, але і мирян, всіх віруючих, щоб ми по мірі наших сил, боронили Церкву Христову.
Звичайно, головна наша духовна зброя – це молитва. Якщо ми по нашому духу, а не тільки по імені будемо дійсно православними, Господь Сам Своєю благодаттю буде сприяти нам.
Будемо ж молитись за нашу Церкву, якій сьогодні загрожують і лжевчення, і розколи. Будемо молитись за нашу Батьківщину, щоб вона знову вернулась до Христа і щоб незгоди, які ми зараз переживаємо, сприяли не помутнінню розуму людей, а, навпаки, пробудженню їх совісті. Будемо молитись і за нас самих, щоби в дні Великого Посту зцілились душі наші. Будемо молитись про те, щоб Господь дарував нам Дух Істини і ввів нас у радість Свого Воскресіння! Амінь.
Свящ. Михайло Бляхарчук,
настоятель храму Святого рівноапостольного князя Володимира
с. Гірка Полонка
(Княгининівський благочинний округ)
