Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Каже псалмопівець Давид: слова Господні солодкі в устах його — більше, аніж мед. (Пс. 118:103).
У сьогоднішньому Євангелії ми бачимо, наскільки приємна і наскільки необхідна духовна їжа для кожної людини. Ми чуємо, як вийшов Господь у пустинне місце, почувши про смерть Іоанна Предтечі, для молитви, перепливши через озеро на човні.
Проте люди, почувши, де знаходиться Христос, зібралися у великій кількості. І коли Христос , вранці, вийшов з молитви, побачив велику кількість людей. Христос зцілив хворих, які були тут серед цих людей.Наставляючи людей, Господь проповідував до вечора. А ввечері підійшли учні до Господа і кажуть: “Господи, тут місце пустинне, відпусти людей”, — так як люди були голодні, стомлені денною спекою, і просили учні, щоб Господь дозволив їм іти і купити собі їжу. Господь каже їм: “Не треба їм іти, ви дайте їм їсти.”
Тоді вони кажуть: “Господи, у нас тут є лише п’ять хлібин і дві риби.”Господь вказує апостолам, щоб посадили людей на траву. І, взявши п’ять хлібів і дві риби, помолився, підняв очі на небо, благословив, переломив і дав учням, а учні — народу. І коли наситились, то Господь повелів зібрати залишки, і було зібрано 12 кошиків повних. А людей, що їли, було 5000 чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.
Перше, що потрібно запитати самого себе: чому люди пішли за Господом у пустинне місце?
Чому люди там перебували цілий день, не дивлячись на спеку, на втому, не дивлячись на те, що мужчини пішли з жінками і дітьми, яким дуже важко сприймати повчання? Але ми бачимо з цього Євангелія, що люди перебувають там цілий день у пустинному місці. Чому? Що саме людей змусило перебувати там до пізнього вечора?Люди наситились духовної їжі.
З Священного Писання ми знаємо приклади, коли духовна їжа насичувала людей і їм не потрібно було тілесної їжі. Яскравий приклад цього — сорокаденне перебування пророка Мойсея на горі Сінай, коли він отримував 10 заповідей. Ми згадуємо і Господа Ісуса Христа: як Господь перед виходом на проповідь постився 40 днів і 40 ночей. Згадуємо і апостолів на горі Фавор, коли Господь преобразився перед ними. Вони забули про свої звичайні тілесні потреби. Вони бажали залишитися на горі і бачити Славу Божу.
І сьогоднішній євангельський приклад Господньої проповіді говорить нам про їжу, яка, насичуючи духовно, насичує і тілесно.
У сьогоднішній день згадується пам’ять святого пророка Єзекіїля. Це старозавітній пророк, який жив у часи Вавилонського полону при царі Навуходоносорі. Перебуваючи у полоні, досягнувши 30-річного віку, неодноразово зітхав духовним зітханням перед Богом, просячи милості для свого народу та для себе. Господь, бачивши духовне життя цього чоловіка, прикликає його на пророче служіння.
Пророк Єзекіїль, стоячи біля річки Ховар, бачить видіння, в якому звертається до нього Господь. Вважаючи себе недостойним говорити з Господом, пророк падає до землі. Але Господь звертається до нього, бажаючи підняти його. Як пророк піднявся із землі, він сам про це говорить у другій главі, другому вірші: “Найшов на мене Дух, і узяв мене, і підійняв мене, і постав мене на ноги мої, і я чув Його, що говорив до мене”.
З цих слів ми бачимо, що коли Господь звертається до людини, яка трепеще перед Богом, така людина отримує дерзновіння стояти перед Богом і сприймати слово Боже.
Пророк Єзекіїль жив, як кожна людина, звичайним земним життям, до того ж у полоні. Душа його страждала, мучилась, переживала і шукала істини, божественного та духовного, шукала покаяння і милості Божої. І от Господь дарує це не тільки душі пророка Єзекіїля, але через нього і іншим людям. Кожен з нас також перебуває у полоні своїх страстей, гріхів і немочі — у бурхливому морі, яке постійно покриває хвилями берег. Так і різні страсті постійно покривають нас своїми гріховними хвилями. Потрібно віддалитись від цього моря у пустелю, так як Христос віддалився у пустелю для молитви, і люди пішли у цю пустелю, віддалившись від щоденних своїх турбот.
Так і ми, коли залишаємо буденне, а шукаємо духовне, тоді ми пізнаємо це духовне, яке стає для нас їжею, яка приводить душу до спасіння.
Що відбулося з тими людьми, які слухали Ісуса Христа у пустелі? Духовне пізнання можна порівняти із баченням звичайними фізичними очима. Якщо людина з якоїсь причини не бачить фізичними очима зовсім або бачить частково, тобто зір має певні вади, то, відповідно, бачачи будь-що, людина і сприймає його не так, як це є. Може людина і зовсім не побачити певних речей, які, відповідно, для неї будуть таємницею і небуттям. Так само і в духовному: якщо людина не бачить духовними очима вірно, то вона не бачить так, як потрібно, або не бачить зовсім, і це духовне проходить повз неї.
Звичайний зір нам потрібен, щоб бачити речі і давати їм адекватну оцінку, так само і коли духовні очі відкриті — ми бачимо духовне, і воно для нас є тим, що веде нас у життя вічне, що дає нам потрібне в нашому житті.
Слухаючи проповідь Господню, люди наситились духовно. І ця їжа, яку Господь дарував, тілесну, також слугувала для них насиченням і ще раз підтвердженням і насиченням духовної їжі. Будучи свідками чудес на початку проповіді Господньої в цей день, люди готові були сприймати те, що Господь пошле їм. Чуючи слово Господнє, вони наситили себе , цією їжею, по своїй сердечній духовній відкритості.Ми чуємо, як у другому посланні апостола Павла до Корінтян 4:3 сказано: “Якщо ж покрите таємницею благовістування наше, то в тих, хто погибає, покрите.
“В першому посланні до Корінтян 2:6 апостол Павло каже: “Премудрість Божа — в досконалих.” Звісно, що досконалість приходить з часом і до тих, хто шукає її. Ті люди, які слухали проповідь Божу, відкрили свої серця на той час, і тому отримали насичення — кожен у своїй духовній відкритості і спроможності сприйняти це Слово.
Пророк Єзекіїль ходив перед Богом шляхами Божими. І от Господь його прикликав. Каже Спаситель апостолам: “Вам дано розуміти таємниці Царства Небесного, а їм не дано” (Мф. 13:11). І додає: “Вони, дивлячись, не бачать, і чуючи — не чують.”( Мф. 13:13).
Не чують слова Божого ті, хто перебуває думками і серцем у земних турботах, тілесних побажаннях, у всьому тому, що віддаляє людину від Небесного, а наближає до земного, тимчасового життя.І дивлячись на це Євангеліє, ми спостерігаємо і повинні задуматись над собою: а чи ми можемо приділити час для свого духовного насичення? Чи можемо ми знайти, ніби пустелю, щоб на деякий час віддалитись від земних турбот і там знайти духовну їжу?
Так ми можемо собі дати відповідь: звісно, можемо. Взявши Святе Писання, читаючи його — будемо наставлені від Господа і насичені. Ми можемо перебувати в молитві. Ми можемо повчатися з інших духовних книг або піснеспівів.
Не дивлячись на те, що Господь Ісус Христос цілими днями перебував серед людей, Господь приділяв час для молитви, хоч і для цього потрібно було виділити нічний час, який, звичайно, слугував для звичайної людини відпочинком.
Духовна їжа нам потрібна, і потрібна не менш, ніж тілесна. Духовну їжу ми теж можемо знайти і вона наситить нас . І коли ми наситимося, залишиться надлишок, як наситилося 5000 людей, і зібрали ще 12 кошиків. І цей надлишок духовний буде насичувати інших людей. Амінь.
Прот. Володимир Гринюк,
настоятель храму Св. Вмц. Катерини
С. Великий Омеляник
(Луцьке центральне благочиння)
