У неділю напередодні Різдва Христового Церква благоговійно вшановує тих, хто жив вірою і хто своїм життям, своєю плоттю став рідним Христу Спасителю, який явився у світ. Бог не створив нову людину, а прийняв від людей плоть, яка сягає в історію багатьох поколінь, що жили до Різдва Христового на землі.
І сьогодні молитовна пам’ять про тих, хто став учасником приготуванню людської природи Христа
Спасителя. В Євангелії ми чуємо: ”Родовід Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового. Авраам родив Ісаака; Ісаак родив Якова; Яків родив Йосифа і братів його...” (Мф. 1 1-2) – і далі довгий
перелік імен. І за кожним ім’ям певна особистість, зі своїм життям, подвигами і гріхопадінням.
Також сьогодні в посланні до Євреїв, апостол Павел, оспівує віру цих святих праведників: “Вірою Авраам, будучи випробовуваним приніс у жертву Ісаака, і маючи обітницю, приніс єдинородного, про якого було сказано: в Ісаакові назветься тобі сім’я… Вірою в майбутнє Ісаак благословив Якова і Ісава. Вірою Яків, помираючи, благословив кожного сина Йосифового” (Євр. 11, 17-18, 20-21), – і віру багатьох інших. Бо “без віри угодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, хто шукає Його, дає нагороду” (Євр. 11, 6).
Віра Авраама настільки була велика, що він скорився повелінню Бога йти у невідому країну і жити у наметах. Разом з Сарою, уже у похилому віці, отримали милість народження синочка, якого Господь побажав собі у жертву, і Авраам, підкоряючись волі Отця Небесного, готовий був виконати повеління. Віруючи, що Господь може із мертвих воскресити. Віра Йосифа допомогла йому перенести зраду братів, наклеп фараонової дружини, перенести дні у темниці, та стати розпорядником дому фараонового і всього Єгипту. І ось така віра праведників стала основою наступним поколінням, які маючи обітницю, чекали народження Спасителя.
Проте серед родоводу ми чуємо не тільки імена тих, які прославилися подвигами, а й тих хто сповнений був тяжкими гріхопадіннями. Господь знав міру людської немочі і слабкості, тому і став подібним до людини у всьому, окрім гріха, щоб своєю Божественною любов’ю всіх втілити у себе і всіх викупити Собою. Своєю любов’ю і святістю Христос виправдав всіх: і праведних, і грішних; і тих, хто був Його плоттю і кров’ю, хто жив у Старому Заповіті; і тих, хто народився від Нього духом, Новий Ізраїль – всіх християн.
Старозавітні отці, вірою в обітницю: “перемагали царства, творили правду, … закривали пащі левів, гасили силу вогню і зупиняли вістря меча, … були сильні на війні, проганяли полки чужинців, … ті, котрих весь світ не був достойний, скитались по пустелях і горах, по печерах і ущелинах землі”.(Євр.11 33-34,38) Це очікування було їхньою внутрішньою потребою, бо з ними був Бог. Вони всі померли не дочекавшись сповнення обітниці, але життям своїм свідчили про істинність своєї віри.
І ось результатом цієї віри і праведного життя старозавітні отці спромоглися дарувати Богу, Достойний Сосуд, Пресвяту Богородицю. Образ чистоти, любові і смирення, яка дарувала нам народження Спасителя. І з цього часу започатковується новий ряд святих.
Апостол Павел називає Іісуса Христа новим Адамом, від якого походить нове святе потомство – усі християни, які прийняли Його вчення, народженні від води і Духа, які обов’язково споживають Божественне Тіло і Кров в таїнстві Святого Причастя.
Ми покликані постійно бути подібним Христу в думках, почуттях і прагненнях. Маємо для наслідування величезну кількість новозавітніх праведників, які прославилися побожним життям.
Ми можемо також засвідчити істинність своєї віри, в цьому лукавому світі, в світі який “у злі лежить”. Світ пропагує ненависть, розділення, приниження, а Христос вчить: “хай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного”. (Мф. 5, 16)
Тому приносьмо Богу завжди достойні плоди Духа Святого: “любов, радість, мир, довготерпіння,
благість, милосердя, віру, лагідність, стриманість” (Гал. 5, 22-23).
В одному зі своїх творів блаженний Ієронім Стридонський описує, як він перебував у Вифлеємі, біля ясел, і не міг зрозуміти, як неосяжний Бог, вмістився в бідних яслах. Він молився Богу: “Господи, як Ти вмістився в цю тісноту? Що мені зробити, щоб тобі допомогти?” І почув відповідь: ”Співай: Слава ввишніх Богу, і старайся боротись зі своїми страстями”. Йому здалася простою відповідь, і він знову спитав: ”Все ж таки, що мені дарувати Тобі?” Знову почув: ”Мені нічого не потрібно, бо Моя земля і небо Моє. А що в тебе є вдосталь, то віддай ближньому своєму”. Та блаженний не вгамовувався: ”Господи, я ж Твоє творіння, я Твій раб, чим мені тобі послужити?” Спаситель відповів: ”Якщо ти так вірний Мені, то полиш свої страсті, очисти свою спонівечину совість, і будеш спасенний”.
Отож, готуючись до святкування Різдва Христового, принесімо Богу в дарунок своє чисте, любляче серце, приступивши до Святого Причастя, очистьмо свою понівечену совість, зробімо своє тіло, Храмом Духа Святого, тими яслами де народжуватиметься і житеме Христос. І Господь, бачачи наше прагнення бути з Ним в земному житті, сподобить бути з Ним і у Вічності. Амінь.
протоієрей Роман Палій,
настоятель Свято-Петро-Павлівського храму
с. Копилля
(Колківського благочиння)
