В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Возлюблені о Господі браття і сестри.
У першу неділю Великого посту ми святкували Торжество Православ’я. Історично в цей день у 843 році в місті Константинополі остаточно було утверджено перемогу над іконоборством і над усіма єресями і розколами. З того часу святкується Церквою як день торжества святих ікон після довгого гоніння.
У постановах Святих Отців говориться, що честь, яка воздається святим іконам відноситься не до самої доски чи до полотна, а до святого лика, який зображений на іконі, і молитовне поклоніння належить першообразу.
Перше зображення Спасителя було нерукотворним. Передання свідчить, що в час проповіді Спасителя в сирійському місті Едесі правив князь Авгар, котрий захворів проказою. Чутка про чудеса, котрі творив Христос, розповсюдилася по Сирії (Мф. 4,24) і дійшла до Авгаря. Князь не бачив Спасителя, увірував в Нього як Сина Божого, і написав листа з проханням прийти і сцілити його.
Цього листа відправив разом з живописцем, доручивши написати зображення Іісуса Христа. Спаситель, побачивши Ананія, попросив принести воду і рушника. Омивши лице, витер убрусом, на котрому залишився Божественний Лик. Отримавши святиню, Авгар сцілився.
Невидимий Святий Дух прийняв образ голуба, і свідчив образ Бога Отця на Іордані під час хрещення Сина Божого. Апостол Лука першим написав образ Божої Матінки, про котрий Сама Пречиста сказала: «З цим образом прибуде Моя благодать і сила».
Святитель Мефодій Лотарський пише: «Ікони ангелів Його, начал і властів, котрі виготовляються із золота, ми робимо на честь і славу Його». Святитель Євсевій Кесерівський розповідає, що бачив написані фарбами ікони апостолів Петра, Павла, самого Христа, які зберіглися від древніх християн. В церкві є ікони святих пророків із Старого Завіту, такі як Ілія, Давид, Моісей і інші. Вони не були придумані художниками-іконописцями, а були перейняті у євреїв. Так що образи святих були ще в Старому Завіті. Це доказує і той факт, що ученики Христові в момент преображення впізнали Ілію і Мойсея.
Святі ікони потрібні нам:
а) для проповіді. В Церкві є багато ікон з біблійними сюжетами: благовіщення Божої Матері, ї рождество Христове, ходіння Христа по водах, молитва в Гефсиманському саду, погребіння, розп’яття, воскресіння і вознесіння Спасителя і інші.
б) для пробудження в людині релігійного почуття і нагадуванні про Бога.
в) для виконання заповіді: «Пам’ятайте наставників ваших, котрі проповідували вам слово Боже, і, дивлячись на кончину життя їхнього, наслідуйте віру їх» (Євр.13.7). Церква таким чином пам’ятає своїх наставників, пастирів, учителів, мучеників, сповідників і подвижників благочестя, котрі просіяли в Ній на протязі історії.
г) для прославлення Бога і прикраси Святих храмів Божих. Заходячи православний храм, відчувається, що він побудований і прикрашений для Небесного Царя.
У святих іконах, як в живих лицях, наглядно зображені Божі ходатаї і молитвеники. Роздивляючись картину, ми любуємося не полотном, на котрому зображена, а самою картиною. Читаючи написане, ми думаємо не про папір, а про те, що написано. Дивлячись на фото, ми бачимо лиця нам знайомих, a не плівку чи папір.
У сьогоднішній день ми торжествуємо, бо знаємо, що стати причасником Христу можна лише в Церкві, Яка є «Тіло Його» (Кол.1:24). І наші знання будуються не на якісь теорії, а на досвіді тисяч святих. Адже кожен з нас через віру невидимо з’єднується з Христом. Чи не найбільшим торжеством є те, що нашим Пастирем являється Христос, Котрий знає Своїх овець і душу покладає за них (Іоан.10:11,14).
Тому будемо, дорогі браття і сестри, торжествувати та радіти, пам’ятаючи, що Господь завжди з нами у Святій Православній Церкві.
прот. Володимир Мелесь,
благочинний Білостоцького округу
