Неділя святих Отців – остання неділя перед Різдвом Христовим. У цей день згадуються всі святі родичі по плоті Господа нашого Ісуса Христа. У літургійному євангельському читанні, яке читається щороку в неділю перед Різдвом Христовим, ми чуємо родовід Спасителя (Мф.1: 1-25).
Весь родовід Господа Ісуса Христа ділиться в Євангелії від Матвія на три частини по чотирнадцять поколінь в кожній. Перша частина розповідає про історію народу до Давида, найбільшого царя Ізраїлю. Друга йде до вавилонського полону, яке було ганьбою і крахоми народу, третя – до Ісуса Христа, Який спасає народ Свій від рабства і загибелі.
«Родовід Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового» (Мф.1: 1) – ось перший рядок Нового Завіту. Праведний Авраам і святий Давид – особливо виділені серед праотців Сина Людського. І обидва вони удостоїлися обітниць Божих про прийдешнє спасіння.
Патріарх Авраам з’явився найбільшим богошукачем. В той час, коли все людство потопало в язичництві й вже втратило поняття про Небесного Отця, Авраам всіма силами душі взивав до Всевишнього Творця. Вседержитель почув молитву Свого творіння. Праведний Авраам став духовним родоначальником і отцем всіх віруючих. Заради вірності Богу Він готовий був віддати в жертву свого єдиного улюбленого сина, проте, Господь побачивши віру праведника, зберіг його від смерті.
Святий Давид пройшов випробування найнебезпечнішими земними спокусами: славою і владою. Велич душі святого царя-пророка Давида закарбувалося в його псалмах, сповнених високими почуттями, які донині оспівуються Церквою Христовою. Але і ця велична людина одного разу впала – брудно і страшно: від похоті до любодіяння, від любодіяння до вбивства. Диявол вже тріумфував, бачачи в цій могутній душі законну свою здобич. Але святий Давид в полум’яному покаянні повстав з безодні гріха – і став вище, ніж був до падіння!
Святий євангеліст Матвій, слідуючи іудейським звичаям встановлення спорідненості по чоловічій лінії, закінчує родовід Христа ім’ям Йосифа Обручника. Уявний чоловік Діви Марії праведний Йосиф не мав ніякого відношення до Різдва Спасителя – але його ім’я по праву стоїть в священному переліку. Доброта і щирість цього старця були настільки загальновідомі, що служителі храму зважилися довірити йому Пречисту Діву, в Якій бачили живий скарб Церкви.
Пройшовши випробування «бурею помислів сумнівних», праведний Йосиф став співрозмовником і послушником ангелів. І сам святий старець став воістину земним ангелом-хранителем для Пресвятої Богородиці та Божественного Немовляти. Так просто і чудово нам показано, що родовід праведного Йосифа не є в повному сенсі родовід Христа. Однак Господь приймає праведного Йосифа і всіх людей, імена яких ми чули, за Своїх предків.
Цей родовід відкриває нам, що Ісус Христос не увірвався в історію людського роду, несподівано. Різдво не є випадковість, непередбачена милість Божа. Ісус Христос – Той, Чиї коріння, Чиї предки людські. Його прихід приготовлявся протягом усіх століть, поки не прийшла повнота часів і поки не знайшлося в роді людському настільки чистої Істоти, здатної стати вмістилищем Бога, як Пресвята Діва Марія.
Ми також не є родичами Господу за кров’ю. Однак Він називає нас Своїми рідними і Своїми чадами. Це відбувається через дар Його благодаті. Ми не можемо порівнювати себе з ким-небудь з великих обранців Божих, але Різдвом Христовим ми всі вступаємо з Богом в спорідненість.
