Во ім‘я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
«При цьому сказав їм: глядіть остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку» (Лк. 12,15).
Сьогодні Господь пропонує нам притчу про безумного багача, який збирав багатство тільки для себе. У нього вродив добрий урожай у полі, і він міркує сам із собою: «Що мені робити? Нема куди мені зібрати плодів моїх? … Зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє, і скажу душі моїй: душа! багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: відпочивай, їж, пий, веселись».
Але Бог сказав йому: «Нерозумний! цієї ночі душу твою візьму у тебе; кому дістанеться те, що ти заготовив?» Так буває, дорогі брати і сестри, з тими, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє.
Ця притча про богача дає нам велику науку. У ній засуджується не саме багатство, яке є даром Божим, але пристрасть до нього, невдячність Богу і жорстокість до своїх ближніх. Під багатою людиною потрібно розуміти людей, наділених від Бога добром і матеріальним задоволенням, усіх тих, що мають добрі засоби до життя.
Багач хотів приховати дар Божий, назвав своїм і хотів використати його тільки для себе, для свого задоволення. Він зовсім забув про свою безсмертну душу, про храм Божий, про бідних і голодуючих.
Господь, дорогі мої, хоче, щоб ми ділилися своїм добром з бідними і нужденними. Багатство, яке б воно не було: від земельної праці, від високого становиша у суспільстві може послужити благословенням Божим. За свідченням слова Божого, рука того, хто дає, не збідніється, а віддається сторицею за милосердя до жебраків. Але якщо ці дари Божі лежать без будь-якої користі, то вони перетворюються на джерело прокляття. Така людина лається над щедротами Божими, він – друг заздрісника, він – ворог Богу і людям, адже своїм багатством губить усіх.
Багатство – дар Божий, що подається людині для її потреб і благодійства бідним. Коли воно множиться, ми повинні дякувати Богові.
Життя святих дає нам багато прикладів, як святі угодинки Божі набували собі духовного багатства через справи милосердя.
Так, Іоан Милостивий, патріарх Олександрійський, бачив в юності видіння. Йому з‘явилася прекрасна Отроковиця, Яка сказала, що покохала його і хоче, щоб він уподібнив свій розум і своє серце їй. Вона пояснила, що живе біля престолу Божого, від якого вона зійшла на землю,
Іоан зрозумів, що ця Отроковиця є Милосердя. З того часу Іоан поставив головною метою бути милостивим до ближніх. Одного разу випробовуючи Священне Писання, де пишеться, що Бог віддає сторицею за милосердя до бідних, він побачивши людину, яка не гарно одягнута, зняв свій верхній одяг і віддав йому. Через деякий час до патріарха Іоана підійшов чоловік і подав вузлик, у якому було золото. Багато разів отримав сторицею за своє милосердя.
«Душа, не спокушай більше Господа, щоб не прогрівати Його», – сказав після цього Іоан своїй душі. І з того часу він творив милостиню за будь-якої нагоди. Будучи патріархом Олександрійським, він мав великі багатства. Він наказав своїм економам переписати всіх бідних у їхній країні. Їх виявилося близько семи тисяч. Економи стали сумніватися в тому, що вистачить у Святого Іоана коштів, щоб усім їм допомогти. Святий Іоан, маючи тверду віру в Божу допомогу, запевнив їх у тому, що не тільки вистачить коштів допомогти всім цим нещасним, але вистачить навіть у тому випадку, якби зібралися вони з усього світу.
Тому, дорогі мої, будемо здорово дивитися на життя і дорожитимемо часом, бо що добре зробимо, тим і житимемо, а інакше на нас чекає вічне мучення. Як вся природа ділиться з нами своїми скарбами, багатствами, так і ми взаємно повинні ділитися один з одним своїм надбання, без скупості, охоче, зі старанністю, лагідно і смиренно, благодушно допомагати бідним.
Пам‘ятаймо про це, постараймося справами милосердя набувати собі багатство духовне, щоб отримати вічний спадок у Царстві Небесному. АМІНЬ.
Ієрей Ростислав Петрук,
настоятель Свято-Миколаївського храму с. Радошинка
(Камінь-Каширський благочинний округ)
