Неділя 24-а після П’ятидесятниці. Глас 7. Різдвяний піст. |
Дозволяється риба.
|
Післясвято Введення у храм Пресвятої Богородиці. Апп. від 70-ти Филимона та Архипа і мц. рівноап. Апфії (I). Блгв. кн. Михаїла Тверського (1318).
Мц. Кікілії (Цецилії) і мчч. Валеріана, Тивуртія і Максима (бл. 230). Мч. Менігна (250). Мч. Прокопія читця (303). Прп. Агави ісмаїльтянина (V). Прав. Михаїла воїна, болгарина (866). Блгв. Ярополка, у св. Хрещенні Петра, кн. Володимир-Волинського (1086).
Сщмч. Володимира пресвітера (1932). Сщмч. Іоасафа, єп. Могилівського, сщмчч. Іоанна, Василія, Павла, Якова, Феодора, Іоанна, Ілії, Олексія, Афанасія пресвітера і прмчч. Герасима, Євтихія, Авеніра, Савви, Марка і муч. Бориса (1937). Прп. Параскеви спов (1952).
Євангельські Читання
Утр. – Єв. 2-е, Мк., 70 зач., XVI, 1-8. Літ. – Єф., 221 зач., II, 14-22. Лк., 66 зач., XII, 16-21. Апп.: последи’ 302 зач., Флм., I, 1-25. Лк., 50 зач., X, 1-15.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
СКАЗАВ ПРИТЧУ ПРО РОЗБАГАТІВШОГО, ЯКИЙ ЗБИРАВСЯ ТІЛЬКИ ЇСТИ, ПИТИ ТА ВЕСЕЛИТИСЯ, І ЗА ТЕ БУВ ВРАЖЕНИЙ СМЕРТЮ, НЕ ДОЖИВ ДО ОМРІЯНИХ УТІХ, ГОСПОДЬ ПІДСУМУВАВ: “ТАК БУВАЄ З ТИМ, ХТО ЗБИРАЄ СКАРБИ ДЛЯ СЕБЕ, А НЕ В БОГА БАГАТІЄ”. “ТАК”, ТОБТО, ТАКІ БУВАЮТЬ, АБО ТАКА ДОЛЯ СПІТКАЄ І ТИХ, Й ІНШИХ.
ТІ, ХТО БАГАТІЄ, ЗАБУВШИ ПРО БОГА, ТІЛЬКИ І ДУМАЮТЬ ПРО ПЛОТСЬКІ УТІХИ. ОХОЧІ УНИКНУТИ ЦІЄЇ ГІРКОЇ УЧАСТІ НЕХАЙ “ЗБИРАЮТЬ” НЕ “СЕБЕ, А БАГАТІЮТЬ ТІЛЬКИ В БОГА”. А ОСКІЛЬКИ БАГАТСТВО ВІД БОГА, ТО КОЛИ ВОНО ТЕЧЕ, ПРИСВЯЧУЙ ЙОГО БОГУ, І ВИЙДЕ СВЯТЕ БАГАТСТВО. УСІ НАДЛИШКИ РОЗДІЛЯЙ З ТИМИ, ХТО ПОТРЕБУЄ ДОПОМОГИ: ЦЕ БУДЕ ТЕ Ж САМЕ, ЩО ДАНЕ БОГОМ ПОВЕРТАТИ БОГУ.
ХТО БІДНОМУ ДАЄ, ДАЄ БОГУ. ВИТРАЧАЮЧИ ТАК БАГАТСТВО, ТАКИЙ ІСТИННО БАГАТІЄ, ЗБАГАЧУЮЧИСЬ ДОБРИМИ СПРАВАМИ, – БАГАТІЄ ЗАРАДИ БОГА, У ВИДАХ ДОГОДЖАННЯ ЙОМУ, БАГАТІЄ БОГОМ, ПРИВЕРТАЮЧИ ЙОГО БЛАГОВОЛІННЯ, БАГАТІЄ ВІД БОГА, ЯКИЙ ВІРНОГО МАЛОМУ ПОСТАВЛЯЄ НАД БАГАТЬМА; БАГАТІЄ В БОГА, А НЕ СЕБЕ, БО НЕ ВВАЖАЄ СЕБЕ ГОСПОДАРЕМ, А ТІЛЬКИ ПРИСТАВЛЕНИМ ТА РОЗТРАТНИКОМ, ВСЯ ТУРБОТА ЯКОГО ПОЛЯГАЄ У ТОМУ, ЩО ЗАДОВОЛЬНИТИ ВСІХ, ХТО ПРИХОДИТЬ ДО НЬОГО З ПОТРЕБОЮ, А ЩО-НЕБУДЬ ОСОБЛИВО ВИТРАТИТИ НА СЕБЕ БОЇТЬСЯ, ВВАЖАЮЧИ ЦЕ НЕПРАВИЛЬНИМ ВЖИВАННЯМ ВВІРЕНОГО ЙОМУ НАДБАННЯ.