Людей завжди турбувало питання, як саме їм постити у тих чи інших умовах. Тим більше тепер, у наш страшний час.
Для багатьох піст – це, насамперед, позбавлення себе якихось благ, переважно щодо їжі. І з такої позиції цілком правомірне питання: якщо зараз, коли багато людей терплять злидні, може, їм і зовсім не потрібно постити?
Такий підхід, звичайно, все зводить до матеріальної площини. Але ж терпіти злидні – це не суть посту.
Постуючи, ми, перш за все, намагаємося стати ближчими до Бога, переглядаємо наше духовне життя, а для цього тимчасово і частково відмовляємось від речей, які відволікають нас від духовного життя, і це не лише скоромна їжа. Велику духовну проблему створюють також злі помисли, негативні враження, а також сам факт витрачання свого часу не на боротьбу зі своїми пороками, не на творення благих справ, не на спілкування з Богом, а на речі суєтні та минущі.
Давайте просто подумаємо, скільки часу ми витрачаємо на читання різних блогерів. Сумнівних, бо важко буде порахувати, скільки інформації, ними поданої, не підтверджується, скільки людей вони ввели в оману, скільки ненависті поширили. Звичайно, не всі блогери такі, але чи багато винятків? На жаль, ні.
Щодо ненависті, страху та інших низьких пристрастей, то соцмережі та месенджери ними переповнені до країв. А люди створені так, що здатні віддзеркалювати емоції одне одного. Якщо поставити два дзеркала одне навпроти іншого, то можна побачити безліч їхніх взаємних відображень, що йдуть у нескінченність. Так і з емоціями, і навіть із пристрастями.
Піст дає нам привід захистити свою душу від такої спокуси. Адже саме зараз душевну рівновагу і без шкідливих медіа зберегти дуже важко. Нині, коли мільйони людей регулярно залишаються без світла, тепла, води, медичної допомоги тощо – включаючи найбеззахисніших і безневинних: старих і дітей – важко зберігати самовладання. Важко, але потрібно.
Необхідно тому, що погані емоції лише руйнують і позбавляють нас сили. А сили нам потрібні, дуже потрібні. Насамперед, щоб допомогти тим, хто найбільше страждає від війни, незалежно від того, де він перебуває. Біда – вона скрізь біда. Саме така праця з чистими помислами і має стати основою нашого посту.
Хай збереже і благословить вас усіх Господь!
Записала Наталя Горошкова
