“Ти в малому був вірний, над великим тебе поставлю, увійди до радощів пана свого”.
У Господній притчі про Таланти, яку читаємо в сьогоднішній Євангелії, ці слова звернені до обох слуг, яким доручено таланти до орудування, до того, який дістав і заробив других п’ять талантів, і до того, який дістав і заробив других два таланти.
А до того слуга, що так боявся згубити доручив йому один талант, що заховав його в землі, аж поки не повернувся пан його, сказано такі слова докору: “Рабе лукавий і лінивий!”. А коли обидва вищезгадані слуги одержали ту саму похвалу від Господа, то ясно, що цей, що одержав був тільки одного таланта, здобув би ту ж саму нагороду, якщо б тільки був вірний з тим, що було йому доручено.
Чи ж не ясно з того, що від нас Господь очікує не так, щоб ми якісь дивовижні діла чинили в його честь, а щоб ми були вірними у наших зусиллях в служінню йому? З точки погляду Божого велика людина не та, що вчинила речі, що всім видні своєю величчю. Це може бути й не така людина, яку світ вважає, що вона має поважні успіхи. Ні, бо Господь вживає інакше мірило для кожної людини, і ця людина найбільша в Нього, що найбільш вірна була Йому.
Чому потрібні різні таланти? А що було би, коли би всім Бог дав дар знати різні науки? А хто би тоді орав, сіяв? Щоби люди їли? Кожен має свою ділянку праці. Заставте робити людину, виконувати ту працю, якої вона не любить? Вона скаже: моє серце не лежить до того. Ми хочемо свобідно вибирати те, що нам любо і Бог цю свободу дає людині.
Таким чином відчинені широко двері для зусиль кожному з нас. Кожна людина має щось таке, чим вона може бути благословенною для других. Бог дає нам, щоб ми могли ділитися з другими людьми. Таким чином дар і його корисні наслідки зростають.
А який наш дар чи дари? Дехто з поміж нас має спеціальні здібності. Дехто багатий своєю енергією. У декого є фінанси. У декого здоров’я. У декого вільний час. Які дари має кожний чи кожна з нас? І що робимо ми з ними? Чи думаємо ми тільки самі про себе? Чи ми, як ледачий в цій притчі, стараємося не брати ризику, що може нам багато коштувати в той чи інший спосіб? Чи ми таки стараємось робити все, що тільки можемо, щоб своїми дарами ділитися з другими, щоб ми користь і вони і ми?
У нашому віці є таки чимало прикладів людей, що свої таланти вживають на користь ближнього. Наприклад, ми втомлюємось від праці, хочемо відпочити, іноді не маємо охоти працювати, але хворий паралізований, хотів би працювати, але він не може. Лежить нерухомий. Є що поїсти, тепла кімната, але ніщо не радує. Тягар самотності. Є, що ходять, працюють, але почувають себе самотньо. Хто їх заспокоїть, проявить милосердя?
Яка наша роль у всьому цьому? Можливо, й не така видна, не геть така престижна. Та кожний і кожна з нас має свої ноти, чи й тільки одну ноту, за які ми відповідальні в цій складній композиції життя. Без наших зусиль цієї ноти буде бракувати. І композитор Сам Господь, за неї буде вимагати колись від нас звіт. Амінь.
прот. Василь Дендак,
настоятель храму на честь святителя Миколая
села Кременець
(Копачівський благочинний округ)
