6.7 C
Lutsk
Середа, 21 Жовтень, 2020
Проповіді

Проповідь у неділю 15-ту після П’ятидесятниці

Во ім‘я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь

В 15-у неділю після П‘ятидесятниці під час Літургії читається Євангеліє від Матфея (22: 35-46). Цей уривок у Новому Завіті подається як Заповіді Любові. Подібний зміст ми зустрічаємо паралельно в Євангелістів синоптиків: (Мк.12: 35-37; Лк.20: 41-42).

У відповіді Спасителя законнику вміщено все визначення віри. Кожна віра розпочинається з любові (Втор. 6:5), яка передбачає присвячення життя Богу. Тобто законопослушний християнин має ВМІТИ любити Бога, щиро і віддано, безумовно; дослівно за ап. Матфеєм (22:37) «…всім серцем
своїм ,і всією душею своєю, і всім своїм розумінням…».

Що означає полюбити Бога?

Перед усім, це бути вдячним. За життя, за почуття, за здобутки, за спокуси та випробування, за кожен день в пізнанні, за можливість вічності…

Крім того, любов – це завжди відповідальність, це чистота помислів і вчинків, вірність та відданість, сміливість у вірі (приклади мучеників) та бажання уподобитися Христу…

Друга процитована Іісусом заповідь взята у Лев. (19:18), і говорить про те, що наша любов до Бога повинна проявлятися у любові до людей.

Хто є наш ближній? Святий Іоан Кронштатський пояснює нам, що «ближнім слід вважати кожну людину, ким би вона не була, навіть якщо ворог наш, і, особливо, коли вона потребує нашої допомоги».

Як полюбити ближнього?

Так як Господь полюбив нас – безмежно і безумовно. Отець Небесний полюбив всіх людей без вийнятку і розіп‘яв себе за кожного з нас. «Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних» ( Мф. 5:45)

Без любові до ближнього неможливою стає любов до Бога. Преподобний Авва Дорофей пояснює це наступним прикладом: «Як точки всередині кола стають ближче один до одного при наближенні до центру, так і люди стають ближчі (рідніші) при наближенні до центру Світобудови – Господа Вседержителя».

Закінчення Євангельского читання (Мф. 22: 41-46) направлене на оточуюче середовище та має певний історично-політичний контекст.

Ми неодноразово бачимо, що Господь забороняв своїм учням виголошувати Його Месією. Потрібно було змінити їх уяву про Месію, так як найпоширенішим тлумаченням Месії був титул «Син Давидів». За цим приховувалось очікування, що з‘явиться цар із роду Давида, який знищить ворогів Ізраіля і поведе людей до завоювання всіх народів.

На це Господь дає пояснення словами Старого Завіту (Пс. 109:1), якщо Месія – син Давидів, як міг Давид назвати свого сина Господом? Месію не можна назвати сином Давида, Він-Господь Давида.
Що мав на увазі Іісус? Тільки одне: Його правильне визначення – Син Божий. В Ньому прийшов не земний завойовник, який повторить військові перемоги Давида, а Спаситель Світу, який покаже всім любов Божу на Хресті.

Цей уривок Євангельського читання актуальний у всі часи і сьогодні. Любов Божа без кордонів і обмежень! Бог і людина – найвищі почуття, які повинні жити в нас досконалою любов‘ю. То ж полиньмо усім серцем до прийняття цього великого дару Божої любові – любити кожного, хто поряд як ікону, як частинку Всемогучого, Всемилостивого Бога! Амінь!

Прот. Микола Шкабура

(Оконський благочинний округ)

Вас може зацікавити

Проповідь у неділю 32-у після П’ятидесятниці

Редактор Головний

Віра в серці народжується від справ, – Блаженніший митрополит Онуфрій. ВІДЕО

Редактор Головний

Проповідь у неділю 6-ту після Пасхи, про сліпого

Редактор Головний