Якщо покаяння не стає центром християнського життя, то й усі правила Церкви, спрямовані на її перебудову та виправлення життя віруючих, не відіграють важливої ролі.
Про це керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Антоній (Паканич).
«Про надмірно поблажливе ставлення в церковній практиці до протиприродних гріхів ми вже говорили. І це питання найбільше ілюструє проблему. Як Церква сприймає гріх? Гріх – це насамперед духовна хвороба, і вона лікується покаянням. Це є основою церковного життя.
І саме цього немає у лібералів-модерністів. Своє ставлення до гріха вони переймають у відповідних політичних рухів, що існують поза християнством, у яких гріховні нахили називаються «особливістю», якою треба пишатися, а безсоромність називається «сміливістю», – підкреслив митрополит Антоній.
Він звернув увагу, що у проповідях та виступах модерністів часто йдеться про якусь абстрактну «любов», натомість категоріям «гріх» та «покаяння» уваги не приділяється.
«Але якщо ми говоримо не про абстрактну «любов», а про любов Христову, чи можлива вона без покаяння в гріхах? Христос любить усіх і Його Церква любить усіх. Але не кожна людина здатна отримати благодать, адже душа, осквернена гріхом, просто не може прийняти духовні дари, навіть якби цього хотіла. Справжня любов полягає не в переконанні грішника в його уявній правоті, а в очищенні його від гріха та з’єднанні з Христом.
Але якщо немає цього розуміння, то, незважаючи на все, нехай навіть найкрасивіші слова, проповідники «всезагальної любові» вестимуть людей не до Христа, а до загибелі», – наголошує владика.
За його словами, Писання у такому разі перестає бути живим словом Божим і стає об’єктом тлумачень і збіркою цитат, які можна довільно висмикувати для самочинних інтерпретацій християнства.
«Але найстрашніше, що у цій ситуації Бог залишається за дужками, десь за межею цього світу.
Застереженням для них мають прозвучати слова апостола: « Не обманюйтеся, — Бог осміяний бути не може. Бо що лише людина посіє, те й пожне. Адже хто сіє для свого тіла, — пожне від тіла тління, а хто сіє для духа, — пожне від Духа вічне життя» (Гал. 6:7–8).
