Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Живучи у світі, ми часто стаємо співучасниками різних сфер людського існування. Інколи стараємося дати ще й належну особисту оцінку. Нам здається, що ми можемо вершити і порядкувати, давати слушні поради й критикувати. Але, як тільки-но “бумеранг” повертається на зустріч, у нас паніка. Чому? За що? – і ще багато питань виникає від розпачу, нарікання, маловірство…
Господь Всемогутній, створивши людину, дав їй право вибору, дав свобідну волю, дав можливість користуватися благами в часі їх розвитку і вдосконалення…, та немає у нас права бути суддею ближнього свого, бо лише “Господь – Суддя праведнійший“, лише в Його святій волі діяти тим чи іншим чином. Ми не маємо права ненавидіти ближнього свого, бо Господь заповідував любити: “Возлюби ближнього свого, як самого себе“.
Ми не повинні критикувати, бо самі не в силах показати достойний приклад і не завжди височіємо до вдосконалення, мовляв, “і так згодиться…”, або ж: “все, більше не можу…”. Сьогодні кожному хочеться возвеличити своє “я”, хочеться, щоб хвалили, лицемірили, хочеться, щоб про нас пам’ятали, з нами рахувалися, були вдячними. Та не вже в цьому сенс буття і щастя? Невже для цього, колись, Творець Бог вдихнув в людину життя? Ні! Нам для того дозволене “гостювання”, щоб живучи в “страху Божому”, служити ближньому, а не критикувати його, нести місію добра та любові, а не сіяти злобу та гріх, проявити покірність Господу, а не піднести гордість денниці…
Ми повинні своїм життям зацікавити ближнього свого, надихнути його на шляху до спасіння, стати йому опорою і підтримкою, пожертвувати своїм “я”.
І разом, з терпінням та любов’ю, досягнути обителі райські, доповнити сонм святих ангелів. Хай Господь Милосердний нам в цьому допоможе. Амінь.
Прот. Іоанн Сонюк,
Настоятель Свято-Хрестовоздвиженського храму
с. Велика Яблунька.
Благочинний Оконського округу
