«Предтечу Иоанна и Крестителя Христова, приидите согласно вси верни, достойно почтим прилежно»
Саме з таким покликом сьогодні Свята Церква звертається до своїх вірних чад. Пророк Ісайя говорив, що Іоанн Хреститель прийде приготувати шлях перед тим, як світ відкриє для себе Христа Спасителя.
Згідно зі свідченням святого євангеліста Луки, народження пророка і Хрестителя Іоанна було сприйнято з радістю і надією на спасіння, що наближається. Про нього говорив Сам Христос, що зі всіх народжених жінками на землі він найбільший.
Життя Іоанна Хрестителя – постійний подвиг. Він не турбується про одяг, покриваючи своє тіло лише шкірою верблюда і підперезується широким поясом. Живе у пустині. Їсть лише акриди та мед. Він не п’є вина. У подвигу самотності він готує себе до великої справи – відкрити серця та розуми людей для зустрічі з Христом Спасителем.
Сьогодні ми згадуємо Усікновення чесної глави Іоанна Предтечі, фактично це день його мученицької смерті від рук царя Ірода Антипи. При цьому у багатьох людей виникає питання: як можливо святкувати день смерті, тим паче – насильної.
Подібне питання свідчить, передусім, про те, що не завжди, що здається хорошим і достойним для людини, є таким для Бога і навпаки. У Старому Заповіті Господь через святого пророка Ісайю говорить: «Мої думки – не ваші думки, і шляхи ваші – не Мої шляхи. Бо як небо вище землі, так шляхи Мої вище ваших шляхів, і думки Мої вище ваших думок» (Іс. 55,8)
Якщо смерть для людини невіруючої стає великою катастрофою, то для людини віруючої смерть означає перехід у Вічність і обіцяє зустріч з Богом. І не випадково святий апостол Павло говорив: «Маю бажання визволитися і бути з Христом» (1Флп. 1,23). Саме тому днем пам’яті того чи іншого святого частіше за все є днем його кончини, як день з’єднання його душі з Богом.
У євреїв не було звичаю святкувати день свого народження, але, наслідуючи східних царів, Ірод зробив з нагоди свого дня народження великий бенкет. За звичаєм сходу жінки не могли бути присутніми на заходах для чоловіків, тут дозволялось танцювати лише рабиням. Однак Саломія, дочка Іродіади, з якою незаконно проживав цар Ірод, ввійшла до гостей у легкому одязі танцівниці і почала танцювати. Своєю непристойною поведінкою вона викликала захоплення у сп’янілого царя, що той з клятвою пообіцяв дати їй все, що вона попросить. Саломія вийшла та запитала поради у своєї матері. Ні на хвильку не задумуючись, Іродіада дала відповідь: найдорожчим для неї подарунком була б смерть її викривальника Іоанна Предтечі. Євангелісти свідчать, що цар засмутився з цього прохання, але не бажаючи порушити клятву, із самолюбства та страху перед ближніми дав наказ відсікти голову праведникові.
Така подія повчальна для нас, дорогі браття та сестри, із багатьох сторін. Сьогодні нам потрібно задуматись над тим, як ми виховуємо своїх дітей, який приклад показуємо для них власним життям. По-друге звертати увагу на те, як ми святкуємо особливі події у нашому житті і чи не перетворюється таке свято на об’їдання та п’янство, після яких ми творимо гріх та беззаконня. Звернемо увагу і на слова та обіцянки наші. Думаємо, про що говоримо, а коли сказали неправду, не соромимося просити пробачення, пам’ятаючи, що «за слова свої будеш виправданий і за слова свої будеш осуджений» (Мф. 12,37).
Коли ми, віруючі люди, відзначаємо те чи інше християнське свято, молитовно прославляємо святих угодників Божих, ми звичайно не лише віддаємо їм хвалу та звертаємось із проханнями, але і намагаємося хоч трішечки наслідувати їх. Найкращий подарунок святому – наше бажання бути схожим у його добрих справах, вірі, надії та любові. Всякому людському зусиллі, направленому до добра і благочестя допомагає сила Божественної благодаті а також молитви прославлених Церквою святих угодників Божих.
Хай же молитовне заступництво найбільшого пророка Божого, Предтечі і Хрестителя Іоанна допоможе нам відкинути справи темряви і всім серцем повернутись до справ світла щоб достойно і праведно прославляти ім’я Боже і шанувати святих угодників Його. Амінь.
прот. Валентин Чічков,
настоятель Свято-Вознесенського храму, м.Луцьк
