0.6 C
Lutsk
Середа, 30 Листопад, 2022
Проповіді

Проповідь у неділю 10-у після П’ятидесятниці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Настав час Успенського посту – короткий, але важливий і необхідний час духовних вправ, стримання і посиленої молитви до Бога наприкінці літа перед святом Успіння Божої Матері. Тому нам було б добре пригадати, яку користь несе піст для нашого християнського розвитку та вдосконалення.

Піст – досить древня традиція, яка сягає корінням у Старий Завіт. За часів небезпеки або громадянських пошестей у юдеїв було в звичаї і вважалося релігійним обов’язком накладати на себе піст, тобто утримуватися від їжі, молитися і приносити жертви (Суд 20:26). Те ж саме дотримувалися і приватні особи, якщо треба було виконати особливо важливу справу або вони ставали свідками чи учасниками якогось нещасного випадку, як, наприклад, Мойсей на горі Сінай для прийняття закону від Бога (Вих 24:18), Давид – коли дізнався про смерть Саула (2Цар 1: 12); Ніневітяни, внаслідок проповіді пророка (Іон. 3: 5). Сам Господь постив при вступі на Своє суспільне служіння: «І постив сорок днів і сорок ночей, – говорить євангеліст,- а на останок зголоднів» (Мф 4: 2).

Пости дотримувалися євреями з особливою суворістю від вечора до вечора, тобто двадцять чотири години, і відрізнялися не тільки утриманням від їжі, але навіть і від всіх інших чуттєвих потреб. При цьому душевний стан людини, що постила, позначався на її зовнішньому вигляді і поведінці: вона, як правило, носила верету, нехтувала щоденними омовіннями, посипала голову попелом; синагоги під час постів наповнювалися криками, повними печалі і покаяння (Іс 22:12 Ін 2: 15-17).

Ми пам’ятаємо, як ці зовнішні атрибути посту поступово почали використовуватись фарисеями в цілях показної, награної духовності і як Христос уже в Новому завіті боровся проти такого виду самозвеличення. Господь навчає, що піст має бути таємним: не тією справою, яку людина робить на загал заради людської слави, а справою для Бога. Дійством, що відбувається між Богом і людиною.

Адже піст також використовувався як засіб для глибокого покаяння – яке є внутрішнім актом людини і відбувається саме в цій площині. Також піст – це вид служіння Богу (Лк 2:37) і як будь-яке істинне служіння (наприклад: молитва, що в першу чергу є сакраментальним внутрішнім актом, не зважаючи на її зовнішні прояви) є внутрішнім актом, що звершується заради Господа. Так поступово ми підходимо до ще одного атрибуту посту: його добровільності.

Добровільність є необхідною умовою посту, адже без неї і покаяння, і служіння Богу втрачають усю свою цінність, стаючи вимушеними актами, або такими, які відбуваються з зовнішнім примусом. Якщо стримання не добровільне – воно перестає бути стриманням і стає обмеженням. Потрібно сказати, що у Старому Завіті існували заповіді, які обмежували продуктовий набір ізраїльтян. Наприклад, забороняли їсти свиняче м’ясо. Подібна заповідь, яка стосується заборони вживати в їжу кров, існує і в Новому Завіті.  Ці заповіді ніколи не сприймались євреями як заповіді посту, адже це заповіді повного обмеження. Тому є помилкою і нині пов’язувати з постом інші подібні заповіді, як от заповідь заборони першим людям їсти плоди дерева пізнання добра і зла, або заборону вживати в їжу м’ясо тварин, яка існувала зі створення світу до закінчення Потопу.

Апостол Павло вказує на добровільність посту такими словами: «Хто їсть – не зневажай того, хто не їсть, хто не їсть – не осуджуй того, хто їсть, бо Бог прийняв його… Хто їсть – для Господа їсть, бо дякує  Господу. Хто не їсть – для Господа не їсть і дякує Господу» (Рим 14:3, 5) і ще: «Тож нехай ніхто не судить вас за їжу, чи за пиття...» (Кол  2:16). Отже можна зробити висновок, що апостольська церква сприймала піст як абсолютно добровільну справу, якою він і має бути за своїм змістом.

В сьогоднішньому розумінні піст – це повне, або часткове добровільне  стримання від їжі на певний період часу, що супроводжується посиленою молитвою.

Чи має піст якусь користь для християнина? Безперечно. Стримання – одна з доброчесностей на шляху вдосконалення християн (2 Пет 1:5-7). Але стриманню, як і будь-якій навичці, ми мусимо навчитись, імплементувати її у своє життя, у свій досвід. Стримання необхідне для боротьби зі своїми страстями, які часто виявляються сильнішими за нас, для боротьби з гріховними бажаннями, з якими ми не завжди вміємо боротись і часто піддаємось ним, впадаючи у гріх. Церква пропонує вчитись стриманню, починаючи утримуватись від їжі і, таким чином, поступово вводити цю необхідну навичку в своє духовне життя.

За словами сьогоднішнього читання з Євангелії піст необхідний ще й для боротьби з одухотвореним злом, з демонами, «духами злоби піднебесними» (Еф 6:12). Вигнавши біса з юнака, і пояснюючи апостолам, чому вони не змогли цього зробити, Господь говорить: «Цей рід не виганяється інакше ніяк, як лише молитвою і постом» ( Мат 17:21). Отже у нашій духовній боротьбі піст є незамінною зброєю. І в деяких випадках лише вірою, молитвою і постом ми можемо протистояти тим силам, які борються проти спасіння наших душ.

Отож, разом зі Святою Церквою, закликаю вас, шановні брати і сестри, вступати в цей, запропонований нам церковними правилами піст: по наших тілесних силах і духовному розвитку, хтось – більше, хтось – менше, кожен – з вірою і молитвою, обмежуючи себе у стравах, щоб навчитись обмежуватись у справах  та з допомогою Божою, стати ближчими до нашого Творця. Амінь.

прот. Олександр Климук,

настоятель Свято-Покровського храму с. Куликовичі

(Колківський благочинний округ)

Вас може зацікавити

Проповідь у день пам’яті Всіх Святих, в землі Волинській Просіявших

Редактор Головний

Господь кличе, а чи ми чуємо? Роздуми над Євангельською подією

Редактор Головний

Проповідь у неділю про “Закхея”

Редактор Головний