«Інша слава сонця,
інша слава місяця, інша зірок;
і зірка від зірки славою різниться» 1 Кор. 41-42
Сьогодні ми прославляємо великомученицю Варвару, яка дійсно є великим світилом і дороговказом нам, які живемо на землі, щоб ми досягли Царства Божого. Подібно волхвам, які йшли за Віфліємською зіркою, яка привела їх до Богонемовляти, так і ми, дивлячись на світло праведників, «які засяють як сонце, в Царстві Отця їхнього» (Мф.13.23.), прокладаймо і свій шлях подібно їм.
Ще апостол Павел говорив про наставників у вірі, щоб ми: «дивлячись на кончину життя їхнього , наслідували віру їх» (Євр.13.7.) Таким еталоном віри для нас є сьогоднішня свята Варвара, або як ще її люблять називати європейці – свята Барбара.
В житті святих, ми читаємо про юну і красиву дівчину, жила вона в ІІІ столітті, яку батько Діоскор дуже любив і бажаючи її зберегти від цього світу поселив у вежі. Мудра діва, милуючись земною красою, яку бачила зі свого вікна, запитувала у своїх вчителів: «Звідки і ким був створений цей світ?» «Його створили боги твого батька, яким він поклоняється», – почула відповідь свята. Але вона так не думала, а знала, що всі ці боги, лише творіння людських рук.
Коли її було дозволено виходити в місто, тоді вона дізналася про віру в Єдиного Бога, про Христа і християн. Таємно прийняла хрещення. Коли це стало відомо, то батько ледве її не вбив, – втікла. Погоня, відречення від своєї дочки, зловив, віддав на суд язичникам… Залякування, спокуси, бичування, в’язниця, великі муки за віру у Христа і смерть мечем від батьківських рук…
Замість земної слави і багатства – вибрала Свята славу Божу і небесну радість, не зреклась Господа тут, і отримала вінець на небі.
Воістину святі слова апостола: «Одні були замучені… інші зазнавали зневаги та побоїв, а також кайданів і темниці, були побиті камінням, перепилювані, зазнавали катування, помирали від меча, скиталися в овечих і козячих шкурах, терплячи нестатки, скорботи і озлоблення; ті котрих весь світ не був достойний, скиталися по пустинях і горах, по печерах та ущелинах землі…» (Євр.13.35-40)
Їх весь світ не був достойний… Воістину «дивний Бог у святих своїх!» (Пс.67. 36)
Великомученице Варваро, ти, яка достойно пронесла свій хрест, і зараз біля престолу Божого, помолись за нас, бо ми ще тут, і далекий та не легкий ще треба пройти нам шлях, але щоб ми дивлячись на твоє життя і наслідуючи його, змогли б разом у Царстві Небесному славити Триєдиного Бога, Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
протоієрей Вадим Міщур,
с.Велика Осниця
(Колківського благочиння).
