26 C
Lutsk
Четвер, 24 Вересень, 2020
Проповіді

Проповідь у другий день Великого посту

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Ось і розпочався Великий піст. Напевно, як на початку кожної великої справи, так і на початку цього посту, ми вагаємось у необхідності чи способі звершення діла, яке стоїть перед нами. Ще й з різних сторін лунає багато спокусливих думок про незначимість і навіть лицемірство, яким, нібито, наповнений «видуманий» подвиг посту. І особливо це стосується їжі: «Невже Господу важливо що ми їмо?» «Їжа не приближає нас до Бога і не віддаляє від Нього!»,«Іісус Христос Сам же сказав, що нас оскверняє не те, що входить в наші уста, а те, що з них виходить (Мф. 15:11)». А й справді! Чи приємно Богові, коли ми щось їмо або не їмо? Можливо, якщо чогось їсти не будемо, то отримаємо за це спасіння душі? Тоді, яка нам духовна користь з відмови від тої чи іншої страви? Що є приємного для Бога в цьому?

За відповіддю на ці питання йти далеко не потрібно. Ми майже на кожному богослужінні, більше того, кожного дня під час ранкового молитовного правила чуємо слова святого царя Давида: «Жертва Богу дух сокрушен: сердце сокрушенно и смиренно Бог не уничижит» (Пс. 50:17). Ці слова нам повинні нагадувати, що ми дотримуємось посту не в самоті, а поруч із нашими братами і сестрами; не з власного бажання, а з благословіння Матері-Церкви. Тому, щоб не підносити свій егоїстичний дух занадто високо, нам варто проявити смиренну покірність. Як дитина слухає свою маму, так і ми маємо слухати Матір-Церкву; як у сім’ї підтримують один одного, так і у нас природнім бажанням є спільний подвиг у пості разом із нашими братами і сестрами по вірі. Загально-церковний піст, у тому числі утримання від певних страв, навчає нас смиренню.

А далі ми чуємо слова Спасителя: «Блажени чистии сердцем, яко тии Бога узрят» (Мф. 5:8). Серце у Священному Писанні – це символічний образ наших бажань. Чисте серце буває тоді, коли воно звільнене від усякого гріховного потягу. Ми знаємо, що піст – це стримування себе від усього гріховного і від усякого надлишку наших бажань. Це приборкування наших постійних забаганок. Варто починати з чогось простого, наприклад, з їжі, з її різноманіття і надмірної насолоди від неї. Тому святий Іоанн Ліствичник і навчає нас: «Піст переборює наші страсті і здержує погані навички». А коли ми звільнені від усякого гріховного бажання, то і стаємо уважнішими до своїх вчинків, зосередженими на будь-якому ділі, особливо, на молитві. «Постійною увагою [до своєї душі], – продовжує св. Іоанн, – серце зм’якшується, чистота думок зберігається, непристойні побажання відганяються».

Давайте, шановні браття і сестри, звернимось тепер до «Слова про піст і милостиню» святителя Іоанна Златоуста: «Самий тільки піст не виводить на небо, якщо не має своєї сестри – милостині». Святий пише саме про утримання в їжі, бо зекономлені гроші вчить віддати ближньому, який їх потребує. Нам варто вибирати такі страви, які будуть дешевшими за щоденне меню, щоб на залишок ми могли навчитися давати милостиню. Можливо, для нас стали такими приємними слова покійного митрополита Володимира (Сабодана): «У піст головне не їсти один одного», – тому що ми забули цю важливу настанову про милостиню для ближніх. «Не їсти» один одного надзвичайно важливо упродовж всього життя, а в дні особливого стримування – ще й потрібно ближньому помагати. Владика попереджував нас, що подвиг цей нелегкий і багато зусиль потребує, а не переконував відсторонятися від нього. Ми ж використовуємо слова блаженнійшого, як солодку таблетку, у потрібних і ще більше – непотрібних місцях, коли говоримо про стримування в їжі під час посту.

У правильному відношенні до споживання саме пісної їжі є ще багато інших корисних плодів. Цей подвиг потребує терпіння, зусиль і, що найголовніше, розумного підходу по силах віруючого. Про що, я впевнений, люди з глибшим духовним досвідом ще можуть довго і цікаво розповідати.

Нам ж необхідно згадати пророчі слова Спасителя, які Він сказав, про учнів Своїх: «Приидут же дние, егда отимется от них жених, и тогда постятся в тыя дни» (Мк. 2:20). Ось сьогодні наші брати і сестри під керівництвом Святої Матері-Церкви, знаходяться вже другий день на шляху Великого посту. Якщо хто з нас ще забарився і не відправився в цю подорож, то без сумнівів піднімемось і прилучимось до спільного подвигу посту, щоб так само разом радісно зустріти світле свято Воскресіння Господа нашого Іісуса Христа! Амінь!

свящ. Роман Новак,

настоятель Свято-Георгіївського храму с. Башлики

(Цуманське благочиння)

Вас може зацікавити

Проповідь у 24-у неділю після П’ятидесятниці

Редактор Головний

Проповідь у день пам’яті Усікновіння Чесної глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна

Редактор Головний

Проповідь у неділю 25-у після П’ятидесятниці

Редактор Головний