26 жовтня Православна Церква вшановує Образ Іверської Ікони Божої Матері, котрий був явлений на Святій горі Афон у ІХ столітті, і з того часу та і до нині, являє своє заступництво та благодатну допомогу кожному, хто прикликає Її ім’я.
Історія цього образу дивовижна від самого початку його створення. Ще за свого земного життя Діва Марія благословила святого апостола Луку написати Її зображення. Коли ж великий євангеліст представив Богородиці створену ним ікону, Пресвята сказала, що відтепер благодать і сила Господа будуть із цим образом.
Як свідчать літописи, образ був створений євангелістом Лукою в I ст., ще за земного життя Діви Марії. Досить довго святиня зберігалася біля м. Нікея (зараз це турецьке містечко має назву Ізнік), розташованому в 70 км на південний схід від Константинополя.
Відомо, що під час правління візантійського імператора Феофіла (829-842 рр.) ікона перебувала в домашній каплиці однієї благочестивої вдови. На жаль, в цей період значного поширення набула іконоборча єресь. Послідовники цієї течії знищували будь-які реліквії, стверджуючи, що вони суперечать старозавітній заповіді «Не сотвори собі кумира». Не уникла переслідувань й жінка, що оберігала образ. Одного разу в її будинок увірвалися воїни, вимагаючи віддати їм святиню. Прагнучи уберегти древній християнський скарб, вдова підкупила їх – але вони пішли ненадовго, пообіцявши незабаром повернутися і завершити розпочате.
У глибокій скорботі та розгубленості, побоюючись осквернення ікони, благочестива жінка разом зі своїм сином вирушили до моря. Там вдова осінила юнака образом, а потім, помолившись, опустила реліквію на воду. Але сталося диво – святиня стала вертикально, і, звернувшись до берега, здійнялася над хвилями. За нею пішов син тієї жінки, з напутніми її словами: «Йди на Афон – Святу гору, я ж буду тут, готуючись прийняти будь-які муки від рук злочинців заради своєї любові до Пречистої Діви».
Як свідчить передання, через два століття монахи Іверського монастиря, що на Афоні, побачили в морі вогняний стовп, який піднімався до неба. Підпливши ближче, іноки побачили ікону Богородиці. Старець Гавриїл, який вів подвижницьке життя, пішов по воді, як по суху, взяв святиню і приніс в Іверський монастир. Образ поставили у соборному храмі монастиря. Але на ранок ікону віднайшли над монастирськими воротами. Так повторялося декілька разів. На місці, де вказала Сама Богородиця, поставили каплицю, а ікону стали називати «Вратарниця».
Історія Іверського монастиря зберегла багато випадків чудесної помочі Божої Матері: врятування обителі від варварів, поповнення запасів пшениці, вина й оливи, зцілення хворих… Чудотворять і деякі списки (копії).
Образ Богоматері допомагає людям покаятися в своїх гріхах, знайти в собі сили і стати на праведний шлях. Також перед іконою моляться про позбавлення від хвороб, про втіху в бідах і скорботах, Пресвята Богородиця є заступницею всього року християнського. Вона вислуховує всі прохання тих, хто до Неї звертається у своїх щирих молитвах. Так, як земна матір любить своє дитя, чи слухняне, чи ні, матір все одно його милує та виправдовує. У кожного із нас є матір. В одних вона відійшла з цього земного життя, в інших – ще жива.
Немає сильнішої молитви, ніж та, яку мати промовляє за своїх дітей. Святі отці називали Богородицю новою Євою, благодатною Матір’ю роду християнського. А тому й надія на Її материнське заступництво – це наша допомога серед бурхливих хвиль життєвого моря. Амінь.
ієрей Володимир Сидорук,
настоятель Свято-Покровського храму
с. Підбороччя
(Михнівський благочинний округ)
